Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сесемко А.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 01.03.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010

у справі № 2а-935/10/1870

за позовом Публічного акціонерного товариства "Свеський насосний завод"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції

Сумської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Публічне акціонерне товариство "Свеський насосний завод" звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання нечинними податкових повідомлень –рішень №0000082330/0 від 14.08.2009, №0000082350/0 від 14.08.2009.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.04.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі .

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2009 та складено акт № 927/2300/05785454 від 03.08.2009.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення –рішення № 0000082330/0 від 14.08.2009, яким донараховано позивачу податок на прибуток в сумі 145261 грн., штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток 64014 грн., податкове повідомлення - рішення № 0000082350/0 від 14.08.2009, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 121250 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати на суму 796441 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 199110 грн., але враховуючи, що платником податків в декларації з податку на прибуток підприємств за звітний період 2008 рік (а саме 4 квартал 2008 року) було також завищено валові доходи на 348092 грн. сума донарахованого податку на прибуток склала 112088 грн., оскільки позивачем не правомірно включено до складу валових витрат вартості наданих маркетингових послуг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем укладено три агентських угоди з різними підприємствами, які за винагороду здійснюють пошук одних і тих самих покупців продукції, що виключає зв’язок агентських угод, укладених з ТОВ "РКК "Гравес - Транслізінг" та ТОВ "Ванекса" з господарською діяльністю позивача.

Доказів на підтвердження того, що ТОВ "РКК "Гравес - транслізинг" та ТОВ "Ванекса" надали послуги по здійсненню пошуку партнерів, підготовці контрактів і договорів на реалізацію продукції контрагентам позивачем не надано.

З актів здачі-прийняття не вбачається, які роботи маркетингового характеру та в якому обсязі були виконані ТОВ "РКК "Гравес - транслізинг" та ТОВ "Ванекса".

Акти прийому-здачі послуг носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору про надання маркетингових послуг стосовно зобов’язань виконавця за цим договором або містять загальну вказівку про надання інформаційно-консультативних послуг.

Комерційні операції, не співпадають з напрямками господарської діяльності платника податків і не мають безпосередній зв’язок із цією діяльністю з метою оподаткування.

Те ж саме стосується і вживаного в договорах та актах формулювання щодо визначення діючих і потенційних конкурентів, загальної характеристики умов їх роботи.

Відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв’язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання підприємством у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат позивачем не надані.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем завищено валові витрати на суму 132692 грн.

Стосовно завищення валових витрат на 123362 грн. в зв’язку з не зменшенням валових витрат на суму витрат понесених на придбання товарно - матеріальних цінностей та послуг, по яким минув строк позовної давності.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач відобразив кредиторську заборгованість перед АТЗТ "Укргазтехніка" в сумі 148032 грн. та в податковому обліку віднісши її до складу валових доходів по рядку 02.3 декларації з податку на прибуток підприємств за 1 півріччя 2008 року як безповоротню фінансову допомогу.

Вартість отриманих від АТЗТ "Укргазтехніка" товарно - матеріальних цінностей в сумі 123362 грн. в попередніх звітних періодах було включено до складу валових витрат.

Відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою.

Позивачем не компенсовано АТЗТ "Укргазтехніка" вартість товарно - матеріальних цінностей, відповідно повинно було провести коригування валових витрат в сторону зменшення на 123362 грн.

Стосовно донарахування податку на прибуток в сумі 145261 грн. та штрафні (фінансові) санкції по податку на прибуток 64014 грн.

Донараховано в зв’язку з безпідставним віднесенням до складу валових витрат 796441 грн. витрат на придбання від ТОВ "РКК"Гравес-Транслізинг" та ТОВ "Ванекса" агентських послуг та в сумі 30840 грн. донараховано в зв’язку з не зменшенням платником податків валових витрат на суму витрат 123362 грн., понесених на придбання товарно - матеріальних цінностей та послуг, по яким минув строк позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою встановлено порушення ПАТ "Свеський насосний завод" пп. 7.4.1, п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв’язку з безпідставним завищенням податку на додану вартість 121250 грн.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що завищення податку на додану вартість відбулося у зв’язку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту податку на додану вартість по операціям щодо надання маркетингових послуг ТОВ "РКК "Гравес - транслізинг" та ТОВ "Ванекса".

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 у справі № 2а-935/10/1870 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд –

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Свеський насосний завод" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2010 у справі № 2а-935/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .