Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М.О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Р.В. Метал Сервіс" до Державної податкової інспекції у м. Рівне, Головного управління Державного казначейства у Рівненській області про стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ, -

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, відповідач 1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 лютого 2010 року позивач подав до ДПІ у м. Рівне податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2010 року, у якій відобразив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 64 411 грн. та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі направлення від 17.05.2010 року ДПІ у м. Рівне проведено перевірку показників податкової звітності позивача за січень 2010 року, про що складено довідку № 726/532/23-300/30712400 від 28.05.2010 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Р.В.Метал Сервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2009 року по 31.12.2009 року".

Зі змісту довідки від 28.05.2010 року, у розділі 4 "Висновок", податковим органом зазначено, що за результатами перевірки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року в розмірі 64 411 грн., оскільки на момент підписання довідки, відсутні відповіді на запити з інших ДПІ про проведення перевірок документального підтвердження взаєморозрахунків по основних постачальниках.

В розділах 3.1.2 та 3.2.2 довідки, в частині перевірки правильності визначення податкового кредиту за листопад 2009 року та грудень 2009 року зазначено, що проведеною перевіркою не встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядках 10-17 декларації; на формування цих показників вплинуло здійснення операцій придбання металопродукції (лист, лист г/к, швеллер, арматура, угол, труба, квадрат, круг, полоса) для виробництва контейнерів для збирання і транспортування сміття, які реалізовані за межами митного кордону України.

Змістом вказаної довідки було встановлено та підтверджено правомірність формування податкового кредиту за листопад 2009 року та грудень 2009 року на підставі таких документів: податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт (наданих послуг), платіжних доручень, банківських виписок, реєстрів отриманих податкових накладних, реєстрів бухгалтерського обліку по рахунках 631, 70, 64, 311, оборотно-сальдових відомостей.

Невідповідність вказаних первинних документів, на підставі яких товариством включено суми сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а в подальшому - до бюджетного відшкодування, вимогам підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ) ДПІ у м. Рівне не встановлено.

Також, за результатами перевірки, податковим органом не було виявлено фіктивних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, по яких було заявлено бюджетне відшкодування.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Законом № 168/97-ВР (168/97-ВР) передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної. Сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування позивачем формується правильно, якщо ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається зі змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього самого Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне відхилити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 09 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.