К-16293/09-С Про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - 01.03.2012 Прийняття

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009

у справі № 2а-3718/08/3 (2а-3718/08/3/0170)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримгаірасервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі,

Головного управління державного казначейства України в Автономної

Республіки Крим

про стягнення 780022 грн. та визнання протиправною бездіяльності

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримгаірасервіс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі, Головного управління державного казначейства України в Автономної Республіки Крим про визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Сімферополь та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 780022 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за листопад 2007 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції Державна податкова інспекція у м. Сімферополі звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі проведена позапланова документальна перевірка позивача з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період листопад 2007 року та складено акт перевірки №123/23-4/34212080 від 14.01.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000242301/0 від 14.01.2008, яким позивачу зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість за листопад 2007 року на 780022 грн.

Перевіркою встановлено, що у жовтні 2007 року позивачем було сплачено за придбання нерухомого майна Фонду майна Автономної Республіки Крим 4680130, 80 грн., в тому числі податок на додану вартість 780021, 80 грн.

Податкові зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2007 року не виникли, у зв’язку з чим сума податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2007 року складає 780022 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримгаірасервіс" є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100062859 від 05.09.2007.

Також судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу майна від 23.10.2007, укладеного між Фондом майна АРК та ТОВ "Кримгаірасервіс", наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 28.09.2007 № 673 позивачем придбано шляхом викупу за 4680 130,80 грн. об’єкт нерухомості - нежитлові приміщення і споруди, розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Надьонова, 12-а.

На виконання даного договору, платіжним дорученням № 4 від 24.10.2007 позивачем було перераховано на адресу Фонду майна Автономної Республіки Крим грошові кошти в сумі 4680130, 80 грн., в тому числі податок на додану вартість 780021, 80 грн., що підтверджується податковою накладною №386 від 24.10.2007.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом (168/97-ВР) для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону (168/97-ВР) ), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.5 п 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не має права на отримання бюджетного відшкодування:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів;

не провадила діяльність протягом останніх дванадцяти календарних місяців;

б) особа, яка є платником єдиного податку за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, що передбачають сплату цього податку у спосіб, відмінний від встановленого цим Законом (168/97-ВР) , або звільнення від такої сплати.

Зазначена норма Закону (168/97-ВР) містить виключення, а саме - придбання або спорудження (будівництво) основних фондів.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що право платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість визначається придбанням основних фондів та фактична оплата такого придбання, яка здійснена.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.12.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2009 у справі № 2а-3718/08/3 залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін.