Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіЗайцева М.П.,Зайцева М.П.,Зайцева М.П.,Зайцева М.П.,

суддів:Олексієнка М.М.,Веденяпіна О.А.,Веденяпіна О.А.,Олексієнка М.М.,

Шведа Е.Ю.,Олексієнка М.М.Олексієнка М.М.Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання незаконною бездіяльності, перерахунку та виплаті допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

У травні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у звязку з народженням дитини та відповідно до статті 15 Закону України "Про державну допомогу сімям з дітьми" вона має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що щомісячна виплата вищезазначеної допомоги їй виплачувалась у значно меншому розмірі, просила визнати таку бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області (далі УПСЗН) неправомірною, зобовязати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплату з січня 2008 року по березень 2009 року.

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 29 грудня 2009 року яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2010 року в задоволені позовних вимог позивачки відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України (2747-15) ), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами встановлено, що позивачка є матірю малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Будучи застрахованою особою, перебувала на обліку в УПСЗН та отримувала державну допомогу при народженні дитини і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці повинен був нараховуватись за правилами, передбаченими Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) / далі Закон №2240-ІІІ/, зокрема статтею 43.

Згідно статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно пункту 23 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 (107-17) р №107-VI до статей 13, 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" були внесені зміни, які вступили в силу з 1 січня 2008 року, і, у відповідності до яких, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень. Також, із зазначеного Закону (2811-12) були виключені норми, відповідно до яких право на отримання допомоги мали лише особи незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 25 розділу ІІ вище згаданого Закону стаття 43, яка встановлювала розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, була виключена із Закону України від 18 січня 2011 року №2240-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) (далі Закон №2240-ІІІ (2240-14) ). Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (v010p710-08) положення пункту 25 розділу II Закону №107-VІ (107-17) визнано неконституційними.

Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулювався статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", а з моменту втрати чинності положень пункту 25 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) зазначені правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".

Щодо пріоритетності законів, то слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Зазначені обставини та норми матеріального права було враховано судом апеляційної інстанції під час вирішення спору в цій справі.

Враховуючи те, що УПСЗН в 2008 році виплачувало позивачці допомогу у розмірах, встановлених новою редакцією статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", суди дійшли вірного висновку щодо правомірності дій відповідача в цей проміжок часу.

Щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009 рік слід зазначити наступне.

Згідно з частиною другою статті 46 розділу V Закону від 26 грудня 2008 року N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" (835-17) допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Діє Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1751 (1751-2001-п) (із змінами та доповненнями).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у відповідності з нормами статті 46 Закону N 835-VI, а тому допомога за 2009 рік виплачена відповідачем згідно діючого законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що доводи касаційної скарги, зазначених висновків судів не спростовують та не дають підстав вважати рішення судів такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України, суд, -

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 липня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 235-2442 КАС України (2747-15) .