к-27431/10-с Про скасування податкових повідомлень рішень і стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - 27.09.2012 Прийняття

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області, Головного управління Державного казначейства України у Тернопільській області

про скасування податкових повідомлень рішень та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпо»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Альпо») звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області (далі по тексту -відповідач 1, Тернопільська ОДПІ) та Головного управління Державного казначейства України в Тернопільскій області (далі по тексту -відповідач 2, ГУ ДКУ в Тернопільскій області) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.06.2008 №0000272306/0/37398, від 01.08.2008 №0008492305/0/47768, №0008502305/0/47765, №0008522305/0/47767 та стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2008 року в розмірі 163791,00 грн.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову та ухвалу судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «Альпо»подало до Тернопільської ОДПІ декларацію з ПДВ за березень 2008 року разом з іншими документами щодо бюджетного відшкодування ПДВ за цей період в сумі 163791,00 грн.

Тернопільська ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2008 №0000272306/0/37398 зменшила позивачу бюджетне відшкодування з ПДВ за березень 2008 року на суму 163791,00 грн., вважаючи суму, яка полягає до відшкодування безпідставною.

Крім того, відповідачем 1 була проведена планова виїзна перевірка позивача за період з 01.04.2007 по 31.03.2008 якою встановлено, що ТОВ «Альпо»завищило суму від'ємного значення по ПДВ за березень 2008 року та завищило суму бюджетного відшкодування по ПДВ за цей період в розмірі 25992,00 грн. Також, на підставі акта планової виїзної перевірки від 18.07.2008 №8652/23-22/32549973 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.08.2008 №0008502305/0/47765, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств разом з штрафними санкціями на загальну суму 13464,10 грн. та №0008492305/0/47768, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ з врахуванням штрафних санкцій на суму 23097,00 грн.

Підставою для висновків акту перевірки щодо заниження ТОВ «Альпо»валових доходів за 2 кв. 2007 року на суму 22753,12 грн., за 3 кв. 2007 року на суму 79877,66 грн., за 4 кв. 2007 року на суму 65765,15 грн. та за 1 кв. 2008 року на суму 3783484,56 грн. стало твердження податкового органу стосовно реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей за цінами, що є нижчими за звичайні ціни, особам, що не є платниками податку на прибуток, або сплачують цей податок за іншими ставками. Також, згідно акту перевірки, позивачем завищено суму валових витрат за 2 кв. 2007 року на суму 277288, 67 грн., за 3 кв. 2007 року на суму 32122,18 грн., за 4 кв. 2007 року на суму 569385,52 грн. та за 1 кв. 2008 року на суму 3651697 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 1.20.1 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закону) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних цін (а за їх відсутності однорідних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.20.8 ст. 1 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган в порядку, визначеному законом. Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований в п. 1.20.2 ст. 1 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 13 Указу Президента України від 23.07.1998 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності» (817/98) індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування податків та зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Приписами вищенаведених норм чітко визначено, що звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових та митних цілях мають бути установленими на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, проведеної уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 був направлений запит до Головного управління статистики у Тернопільській області, на який отримала відповідь, що перераховані в номенклатурі товари даним статистичним органом не обстежуються. Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що відповідачем 1 не доведено реалізації позивачем товарно-матеріальних цінностей за цінами, що є нижчими за звичайні ціни.

Доводи касаційної скарги Тернопільської ОДПІ, що суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень в цій частині керувалися виключно висновком експерта від 17.12.2008 №6-706/08 є безпідставними, оскільки судами у рішеннях оцінка висновку експерта надана в сукупності й взаємозв'язку з іншими доказами у справі, а тому судами вірно зроблено висновок про неправомірність податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Щодо завищення позивачем сум валових витрат у зв'язку з неправомірним віднесенням до витрат балансової вартості відповідної іноземної валюти, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції вірно застосовано норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) , а доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів викладенні у оскаржуваних рішеннях.

Так, згідно вимог пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 Закону втрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються в сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно з положеннями п.п. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті і не підлягають перерахуванню в зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 Закону у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Таким чином, витрати ТОВ «Альпо»на придбання іноземної валюти для проведення розрахунку з іноземним контрагентом за придбані товари є балансовою вартістю відповідної іноземної валюти, що відноситься до валових витрат.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність віднесення позивачем до валових витрат балансової вартості придбаної іноземної валюти у відповідних податкових періодах.

Також, колегія суддів вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції стосовно правомірності включення позивачем сум ПДВ сплачених у вартості послуг отриманих від контрагентів на забезпечення продажу товару, передпродажну підготовку товару, його зберігання, охорону, транспортування.

Оскільки, згідно положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Під час розгляду справи судами встановлено, що спірні роботи та послуги були придбані позивачем в зв'язку з забезпеченням реалізації власних товарно-матеріальних цінностей, а отже податкові повідомлення-рішення в цій частині правомірно скасовані судами.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .