Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Чероватенко В.І.відповідача:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тельманівському районі

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р.

у справі № 2а/0570/11354/2011

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Тельманівський кар'єр»

до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Відкрите акціонерне товариство «Тельманівський кар'єр»(надалі -позивач, ВАТ «Тельманівський кар'єр») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Тельманівському районі (надалі -відповідач, ДПІ у Тельманівському районі) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2011 р. № 0000252300.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р. (суддя -С.В. Смагар), залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Д.В. Ляшенко, судді: С.Ю. Чумак, В.В. Попов), позов задоволено частково: визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 р. № 0000252300 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 102 369,03 грн., у тому числі 81 895,22 грн. -основного платежу та 20 473,81 грн. -штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Тельманівський кар'єр»витрати по сплаті судового збору в розмірі 1,70 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Тельманівському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову повністю відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Тельманівському районі провела планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої 24.05.2011 р. склала акт № 165/23-011-1/04628681 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон України «Про податок на додану вартість»), яке полягало у завищенні сум податку на додану вартість, які були включені до податкового кредиту, у розмірі 164 314,81 грн., у тому числі по періодам: квітень 2010 року в сумі 3 260,00 грн.; травень 2010 року в сумі 21 526,00 грн., червень 2010 року в сумі 41 296,00 грн., серпень 2010 року в сумі 18 196,00 грн., вересень 2010 року в сумі 9 558,00 грн., жовтень 2010 року в сумі 3 485,00 грн., листопад 2010 року в сумі 66 993,81 грн. Крім того, в акті перевірки відповідач посилався розбіжність між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобов'язаннями контрагентів позивача, виявлену на основі відомостей Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

На підставі акта податковим органом прийнято 06.06.2011р. податкове повідомлення-рішення № 0000252300, яким на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 174 411,25 грн., у тому числі 139 529,00 грн. -основний платіж, 34 882,25 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що несплата податку на додану вартість контрагентами позивача, при фактичному здійсненні господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту. При цьому право платника податку не поставлено в залежність від проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.04.2010 р. між позивачем як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донремонтсервіс» (надалі -ТОВ «Донремонтсервіс») як виконавцем укладено угоду № 01, відповідно до якої виконавець зобов'язався провести капітальний ремонт обладнання замовника. На виконання умов даного договору позивач придбав у ТОВ «Донремонтсервіс»послуги по ремонту електричних двигунів, зварювальний апарат. Дані операції підтверджені наявними у матеріалах справи видатковими та податковими накладними від 23.09.2010 р. № 3 на загальну суму 9 475,00 грн., у тому числі податку на додану вартість 1 895,00 грн., від 06.09.2010 р. № 2 на загальну суму 8 625,00 грн., у тому числі податку на додану вартість 1 725,00 грн., від 19.10.2010 р. № 4 на загальну суму 17 425,00 грн., у тому числі податку на додану вартість 3 485,00 грн., від 08.11.2010 р. № 5 на загальну суму 46 800,15 грн., у тому числі податок на додану вартість 9 360,03 грн. Також між сторонами договору були підписані акти виконаних робіт від 23.09.2010 р., від 06.09.2010 р., від 19.10.2010 р, від 08.11.2010 р. Розрахунки між сторонами договору проведені шляхом товарообміну (щебенева продукція). Відповідач в акті перевірки зазначив, що згідно з Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлені розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Донремонтсервіс»та податковим кредитом позивача за 2010 рік на загальну суму 25 815,03 грн. за червень, вересень, жовтень, листопад 2010 р. Згідно з інформацією центральної бази даних ТОВ «Донремонтсервіс»відсутнє за юридичною адресою. На поданий відповідачем 27.04.2011 р. запит до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про проведення зустрічної перевірки, відповідь надана не була.

Крім того, судами встановлено, що позивачем придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Антраль»(надалі -ТОВ «Антраль») плити дробильні у кількості 5 шт. відповідно до видаткових та податкових накладних від 30.06.2010 р. № 300610 на загальну суму 159 730 грн., у тому числі податку на додану вартість 31 946,00 грн. Розрахунки за придбаний товар проведено у повному обсязі в безготівковій формі платіжними дорученнями від 2, 7, 9 липня 2010 р. Відповідач в акті зазначив, що згідно з Системою автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, встановлені розбіжності між сумою податкового зобов'язання ТОВ «Антраль»та податковим кредитом позивача за червень 2010 р. на загальну суму 31 946,00 грн. Згідно з інформацією центральної бази даних від 13.04.2011 р. ТОВ «Антраль»визнано банкрутом, на здійснений запит до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про проведення зустрічної перевірки, відповідь надана не була.

Також судами встановлено, що 02.08.2010 р. між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Бріг»(надалі -ТОВ «Дніпро-Бріг») укладено угоду № 020801, відповідно до якої продавець зобов'язався поставити у власність позивачу продукцію виробничо-технічного призначення. На виконання умов договору позивач придбав у ТОВ «Дніпро-Бріг»плити дробильні у кількості 6 шт., що підтверджено відповідними видатковими та податковими накладними від 10.08.2010 р. № 100806 на загальну суму 10 540,00 грн., у тому числі податку на додану вартість 2 108,00 грн., від 17.08.2010 р. № 170807 на загальну суму 69 900,00 грн., у тому числі податку на додану вартість 13 980,00 грн., від 20.08.2010 р. № 200802 на загальну суму 10 540,00 грн., у тому числі податку на додану вартість 2 108,00 грн., від 01.09.2010 р. № 010913 на загальну суму 29 690,00 грн., у тому числі податку на додану вартість 5 938,00 грн. Розрахунки за придбаний товар проведені у безготівковій формі у повному обсязі платіжними дорученнями від 10, 17, 20 серпня 2010 р., 01.09.2010 р. Згідно акта перевірки ТОВ «Дніпро-Бріг», складеного 24.01.2011 р. Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»(надалі Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні») господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (стаття 3 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).

У відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявними у матеріалах справи фактичними даними підтверджено реальність здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) між позивачем та його контрагентами.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Підпунктом 7.2.3 названого пункту Закону (168/97-ВР) передбачено, що податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б свідчило про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податково кредиту .

У зв'язку з чим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які визнали частково недійсним податкове повідомлення-рішення від 06.06.2011 р. № 0000252300 у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 102 369,03 грн., у тому числі 81 895,22 грн. -основного платежу та 20 473,81 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Стосовно іншої частини позовних вимог судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом під час перевірки також встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2010 року суми податку на додану вартість у розмірі 57 633,78 грн., непідтвердженої податковими накладними, що призвело до порушення товариством підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивач занизив податок на додану вартість на суму 57633 грн. 78 коп. Однак, під час судового розгляду даної справи позивач визнав дане порушення, у зв'язку з чим, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні решти позовних вимог, які стосувалися скасування спірного податкового повідомлення-рішення у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 57 633,78 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -14 408,44 грн.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що податковим органом зроблено частково.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214- 215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тельманівському районі у справі № 2а/0570/11354/2011 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2011 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .