Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:не з'явився,відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р.

у справі № 2а-5799/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажресурс»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будмонтажресурс»(надалі позивач, ТОВ «Будмонтажресурс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова (надалі відповідач, ДПІ у Галицькому районі міста Львова) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2009 р. № 0001402321/0.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 р. (суддя -В.Я. Мартинюк), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -В.В. Святецький, судді: Р.Й. Коваль, І.В. Глушко) позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова від 18.06.2009 р. № 0001402321/0 у частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 135 020,26 грн., у тому числі 98 721,34 -основного платежу та 36 298,92 -штрафних (фінансових) санкцій; в інший частині в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Держаного бюджет України на користь ТОВ «Будмонтажресурс»судовий збір у розмірі 3,33 грн.

У касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі міста Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у частині задоволення позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Галицькому районі міста Львова провела планову виїзну перевірку ТОВ «Будмонтажресурс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 31.12.2008 р., за результатами якої 03.06.2009 р. складено акт № 1074/23-7/31290627 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, приписів: підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.2.2 пункту 8.2, підпункту 8.4.1 пункту 8.4, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97 «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»), що призвело до завищення валових витрат на загальну суму 403 526,95 грн.

На підставі акта відповідачем 18.06.2009 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001402321/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 137 882,79 грн., у тому числі 100 881,74 грн. -основного платежу та 37 001,05 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.

Суди першої та апеляційної інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що позивач правомірно сформував валові витрати за період, що перевірявся, за виключенням суми витрат на придбання двох бетономішалок вартістю 8 641,60 грн., які повинні були бути віднесені до основних фондів та підлягали амортизації.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивач протягом 2007 - 2008 років здійснював придбання риштування будівельного та електроінструменту будівельного у ТОВ «Агро-пак»та ПП «Промагростиль», що підтверджується видатковими та податковими накладними. У подальшому витрати на придбання віднесені до валових витрат та списані з балансу підприємства згідно актів списання.

Як вбачається з акта перевірки, на підприємстві позивача згідно балансового рахунку 10.06 «Інструменти та інвентар»станом на 01.10.2007 р. обліковувались основні засоби на суму 37 057,84 грн. (первісна вартість), станом на 31.12.2008 р. на суму 71 976,28 грн. (первісна вартість). Позивач, на думку податкового органу, повинен був збільшити II групу основних засобів -балансовий рахунок 10.06 «Інструменти та інвентар»на вартість списаних інструментів та риштування і відповідно нарахувати амортизаційні відрахування з подальшим віднесенням їх на витрати підприємства.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону (підпункт 5.3.2 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

У відповідності до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 гривень, що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 цього Закону.

Пунктом 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

З огляду на викладене, позивач обгрунтовано списав малоцінні матеріальні цінності та відніс їх вартість до складу валових витрат, вартість яких не перевущувала 1 000 грн.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій обгрунтовано погодилися з доводами податкового органу у частині віднесення до основних фондів двох бетономішалок, вартість яких перевищувала 1000 грн., а за таких умов, відповідач обгрунтовано зменшив валові витрати на суму вартості цих бетономішалок і визначив податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 2 160,00 грн. та застосував штрафні санкції у розмірі 702,13 грн.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення у частині визначення ТОВ «Будмонтажресурс» податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 135 020,26 грн., у тому числі 98 721,34 грн. -основного платежу та 36 298,92 грн. -штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірним.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем було зроблено частково.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214- 215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова у справі № 2а-5799/09/1370 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.10.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2011 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .