Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року у справі за позовом Державної інспекції з енергозбереження до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" про стягнення економічних санкцій,-

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Державна інспекція з енергозбереження просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судів попередніх інстанцій залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода"- зареєстроване в якості юридичної особи, суб'єкта господарської діяльності. Відповідач - Урядовий орган державного управління –Державна інспекція з енергозбереження в особі територіального управління по Луганській в даних правовідносинах - суб'єкт владних повноважень.

29.04.2009р. відповідачем було проведено перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів, про що складений акт № 15-12/063-1 та припис № 15-12/063-1 від 30.04.2009 року та постанову № 15-12/063-1 від 30.04.2009 року.

Статтею 26 Закону України "Про енергозбереження" визначено, що державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження, згідно з Порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Повноваження Державної інспекції з енергозбереження щодо здійснення державного контролю за станом обліку паливно-енергетичних ресурсів; застосування підвищеної плати за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів у разі їх неефективного використання, передбачені постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 29.06.2000 (1039-2000-п) року. Наказом Державного комітету України з енергозбереження від 04.08.2000 року №64 "Про затвердження Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання" (z0653-00) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000 року за № 653/4874 (z0653-00) , визначений механізм накладення та стягнення підвищеної плати.

29.04.2009 року відповідачем було проведено комплексну перевірку використання паливно-енергетичних ресурсів структурним підрозділом позивача, в наслідок чого було складено акт перевірки № 15-12/063 від 29.04.2009 р. та припис 15-12/063 від 30.04.2009 року. На підставі зазначених документів винесено постанову № 15-12/063-1 від 30.04.2009 року про застосування економічних санкцій (підвищеної плати або енергетичного збору) за нераціональне (неефективне) використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів (надалі постанова № 15-12/063-1) в наслідок чого ТОВ "Луганськвода"зобов'язано сплатити економічні санкції у розмірі 3964,70 грн.

Як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, предметом даного спору є наявність або відсутність перевитрат позивачем певних ПЕР та правомірність нарахування відповідачем санкцій.

Відповідно до п. 12 Порядку № 64 (z0653-00) за результатами перевірки інспектор складає акт, в якому згідно п.6 ст. 7 Закону України № 877 посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Один примірник акта вручається суб'єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі державного нагляду (контролю).

В порушення вимог п.6 ст. 7 закону України № 877, п. 12 Порядку № 64 (z0653-00) , Додатку № 1, в акті № 15-12/063 відсутній детальний опис виявленого порушення.

З акту перевірки вбачається, що розрахунок втрат електричної енергії був складений за формулами передбаченими Методиками № 7, 8, перезатвердженими наказами НАЕР № 8 від 23.01.2008 року та № 7, від 25.01.2008 року, які не зареєстровані в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади від 28 грудня 1992 р. № 731 (731-92-п) , міністерствам та іншим органам виконавчої влади приписано не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію та не опубліковані в установленому порядку.

Згідно п. 2.1. "Порядку проведення державної реєстрації нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та включення їх до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 25.11.2002 № 102/5 (z0915-02) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2002 р. За № 915/7203, на державну реєстрацію подаються акти, що містять правові норми (правила поведінки), розраховані на невизначене коло осіб, підприємств, установ, організацій і неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Також з аналізу акту перевірки № 15-12/063 та постанови № 15-12/063-1 вбачається розбіжність даних зазначених в постанові та акті визначенням Методики № 19, оскільки остання передбачає не відхилення коефіцієнту, перевищення, або заниження.

Зазначена невідповідність має суттєве значення з урахуванням обставин по справі та вимог нормативних актів.

Пунктами "е", "є", ст. 11 Закону України № 74/94 - ВР передбачені економічні заходи для забезпечення енергозбереження у вигляді:

е) введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами;

є) застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.

Статтею 17 Закону №74\94 передбачені економічні санкції за марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів. Натомість, в акті перевірки відсутні данні про марнотратство ПЕР.

Відповідно до Закону України № 74/94-ВР (74/94-ВР) "нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів" - це прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів, їх марнотратне витрачання та використання паливно-енергетичних ресурсів понад показники питомих витрат, визначених системою стандартів, а до введення в дію системи стандартів - нормами питомих витрат палива та енергії.

Відповідно до п.8 Порядку № 64 (z0653-00) перевіркою визначаються обсяги нераціонального використання енергоресурсів, до яких належать: прямі втрати ПЕР, спричинені безгосподарною діяльністю працівників; марнотратне споживання ПЕР, викликане їх перевитратами внаслідок недотримання вимог до діючих технологій та обладнання, систем енерго- та теплопостачання, а також огороджувальних конструкцій споруд в опалювальний сезон, визначених режимними та технологічними картами, проектною документацією, паспортами на діюче обладнання, у тому числі систематичне використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого обладнання, що працює з використанням енергоресурсів: споживання ПЕР понад показники питомих витрат, визначених системою державних стандартів, а до введення їх у дію –міжгалузевими, галузевими, регіональними та загальнозаводськими нормами питомих витрат енергоресурсів.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що відхилення коефіцієнта потужності системи електропостачання від величини нормативного (граничного) значення соs ц1 (tg ц1) до соs ц2 (tg ц2) не є тотожним марнотратному споживанню ПЕР.

З огляду на вимоги п.6 ст. 7 Закону України № 877, пунктів 12-15 Порядку № 64 (z0653-00) , ч.4 ст. 70 КАС України, акт перевірки повинен містити данні про виявлені порушення, та під час розгляду справи судом його має бути оцінено як доказ наявності або відсутності порушень.

Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є здійснення ним правопорушення в сфері господарювання. Однак, наявні докази, зокрема акт перевірки, не містить даних про здійснення позивачем правопорушення щодо нераціонального використання паливо - енергетичних ресурсів та вимог Закону України "Про енергозбереження" (74/94-ВР) внаслідок порушення технологічної дисципліни.

Враховуючи те, що акт перевірки № 15-12/063, не містить даних про конкретне порушення позивачем вимог преамбули та статей 11, 17 Закону України № 74/94 -ВР, приймаючи до уваги невідповідність постанови № 15-12/063-1, акту перевірки та зазначеним нормативним актам, відсутність в діях позивача порушень вимог нормативних актів, які привели до фактичних перевитрат електроенергії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість дій відповідача щодо застосування підвищеної плати за перевитрати ПЕР.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Державної інспекції з енергозбереження відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2010 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.