Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.,

суддів Гаманка О.І.,

Загороднього А.Ф.,

та секретаря Овчіннікова А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання незаконним наказу про звільнення, -

У вересні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання незаконним наказу про звільнення.

Постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.05.2008 поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду. Позов ОСОБА_2 було задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 02.07.2005 № 131 о/с про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п. 65 "а"Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (114-91-п) .

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області було задоволено. Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.05.2008 скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2008 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що позивач з 14.11.1994 по 01.07.2005 проходив службу в органах внутрішніх справ. Перебуваючи на посаді начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків Заводського районного відділу м. Дніпродзержинська у спеціальному званні майор міліції, позивач 10.05.2005 подав рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням, в зв’язку з хворобою матері його дружини, та переїздом на постійне місце проживання у м. Кіровоград. 23.06.2005 ОСОБА_2 повторно подав рапорт про прискорення його звільнення за власним бажанням. Наказом управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 02.07.2005 № 131 о/с ОСОБА_2 був звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за віком на підставі підпункту "а"пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом в органах внутрішніх справ (114-91-п) . У березні 2006 року, з метою повернення на службу в органи внутрішніх справ, ОСОБА_2 звернувся до начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області з заявою про поновлення на службі, однак у зв’язку з його звільненням у відставку з підстав досягнення граничного віку перебування військовозобов’язаних у запасі Збройних Сил України, йому було відмовлено.

Порядок проходження служби, в тому числі і звільнення, осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1997 № 114 (114-91-п) (далі –Положення).

Пунктом 7 цього Положення (114-91-п) встановлений вік перебування на службі в органах внутрішніх справ для осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу залежно від присвоєних їм спеціальних звань.

Відповідно до пункту 8 Положення (114-91-п) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення (114-91-п) віку перебування на службі, підлягають звільненню в запас із постановкою на військовий облік або у відставку.

Умови і підстави такого звільнення визначені розділом VII "Звільнення зі служби" Положення (114-91-п) , згідно з яким особи рядового і начальницького складу мають право звільнитися в запас або у відставку залежно від граничного віку їх перебування в запасі.

Відповідно до підпункту "а"пункту 65 Положення (114-91-п) особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого Законом СРСР "Про загальну військову повинність" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Отже, умовами для звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ у відставку на підставі підпункту "а"пункту 65 Положення (114-91-п) є досягнення віку перебування на службі залежно від присвоєного спеціального звання, а також наявність граничного віку перебування в запасі у відповідному військовому званні.

Як встановили суди попередніх інстанцій, на час звільнення позивач досяг віку

40 років, мав спеціальне звання майор міліції, яке належить до старшого

начальницького складу.

Пунктом 7 Положення (114-91-п) визначено, що особи старшого начальницького складу у спеціальному званні майор міліції перебувають на службі в органах внутрішніх справ до 45 років.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для звільнення позивача за підпунктом "а"пункту 65 Положення (114-91-п) у відставку за умови досягнення ним граничного віку перебування в запасі у військовому званні "рядовий" (40 років) є помилковим і таким, що не відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні відносини, оскільки останній на час звільнення не досяг віку перебування на службі у спеціальному званні майор міліції.

Крім того, відповідно до підпункту "ж"пункту 64 Положення (114-91-п) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

Враховуючи, що позивач двічі подавав рапорт про звільнення його з органів внутрішніх справ за власним бажанням, наводив поважні причини, що перешкоджають виконанню службових обов’язків, а відповідач не врахував зазначених обставин, та дійшов неправомірного висновку про звільнення ОСОБА_2 за підпунктом "а"пункту 65 Положення (114-91-п) (за віком), суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо скасування оскаржуваного наказу.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову не спростував висновків суду, які були встановлені на підставі всебічно досліджених доказів.

Таким чином рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково, а тому касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду апеляційної інстанції скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2009 - скасувати.

Постанову Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.05.2008 у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про визнання незаконним наказу про звільнення залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.