Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2010 р.

у справі №2-а-27742/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростишівгаз»

до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Відкрите акціонерне товариство «Коростишівгаз»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2010 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.09.2008 р. №0000962340/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань правових відносин з контрагентами за період з 01.03.2008 р. по 31.05.2008 р., за результатами якої складено акт від 21.08.2008 р. №31/01-14/20413052.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем п. 1.11 ст. 1, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п. 11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме -заниження податку на додану вартість на суму 200 474,29 грн. та завищення податку на додану вартість на суму 22 414,64 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 01.09.2008 р. №0000962340/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 278 296,00 (у т.ч. за основним платежем -178 059,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 100 237,00 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, за період березень-травень 2008 року позивачем було отримано від ДК «Газ України»«Нафтогаз України»природний газ на суми 537 724,22 грн., 338 346,92 грн., 142 216,75 грн. та здійснено оплату за отриманий газ у сумі 200 895,30 грн., 190 191,65 грн., 144 244,44 грн. Перевіркою було встановлено заниження податку на додану вартість за березень і травень на загальну суму 200 474,29 грн. та завищення податку за квітень 2008 року в сумі 22 414,64 грн. Зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість становить 178 059,00 грн. та складається із вартості придбаного природного газу для населення та бюджетних установ та не оплаченого постачальнику позивачем.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що придбання позивачем у постачальника природного газу є окремою господарською операцією, під час якої одночасно формуються податкові зобов'язання у постачальників та податковий кредит у позивача на підставі саме норм загального застосування, а саме пп. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(за правилом першої події).

Пунктом 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі -Закон) встановлено, що тимчасово, до набрання чинності Податковим кодексом України (2755-17) , платники податку, які продають теплову енергію, газ природний (крім скрапленого), включаючи вартість його транспортування, надають послуги водопостачання, водовідведення, чи надають послуги, вартість яких включається до складу квартирної плати чи плати за утримання житла, фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим платниками цього податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, товариствам співвласників житла, іншим подібним платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (послуг) у компенсацію їх вартості (далі - ЖЕКи), визначають базу оподаткування операцій з поставки таких товарів (послуг) за касовим способом. За касовим способом визначається також база оподаткування операцій з поставки зазначених товарів (послуг) для ЖЕКів та бюджетних установ, що отримують ці товари (послуги), у разі якщо вони зареєстровані як платники податку.

Зміст вказаної норми встановлює правила визначення бази оподаткування за касовим способом для операцій з поставки товарів (послуг), зокрема з поставки природного газу вказаними у ній суб'єктами, і не встановлює спеціальні правила щодо дати виникнення права на податковий кредит за операціями з придбання товарів (послуг), які входять у вищезазначений перелік, та інших товарів (послуг). Тому у частині, що стосується формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів (послуг) застосовуються загальні правила визначення дати виникнення права на податковий кредит, що регламентовані п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто за «першою подією».

Зважаючи на викладене, судовими інстанціями було аргументовано відхилено доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» через включення до податкового кредиту звітного періоду суми податку на додану вартість з придбаного природного газу для населення та бюджетних установ.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків що позивачем не було занижено податок на додану вартість у розмірі 178 059,00 грн., а відтак у податкового органу не було правових підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

1. Касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13.02.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2010 р. у справі №2-а-27742/08 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.