Вищий адміністративний суд України у складі:

секретаря судового засідання Шпикуляка В. Г.,

за участю: представників позивача –ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Державної інспекції зв'язку про визнання протиправною позапланової перевірки, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 13 листопада 2008 року та скасування постанови від 13 листопада 2008 року,

24 листопада 2008 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до Державної інспекції зв'язку про визнання протиправною позапланової перевірки, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 13 листопада 2008 року та скасування постанови старшого державного інспектора Західного управління Державної інспекції зв’язку від 13 листопада 2008 року.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що з 20 жовтня 2008 року по 23 жовтня 2008 року відповідачем проведено позапланову перевірку додержання позивачем законодавства про телекомунікації.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснює діяльність по наданню послуг з технічного обслуговування і експлуатації мереж ефірного теле- та радіомовлення згідно ліцензій, які видані НКРЗ. При здійсненні такої діяльності позивачем порушено п. 3.5. Ліцензійних умов, які затвердженні рішенням НКРЗ від 07 грудня 2007 року № 1018 (z1402-07) , щодо готовності телекомунікаційних мереж до роботи в надзвичайній ситуації; п. 3.11. Ліцензійних умов щодо подачі звітності за встановленою формою; п. 3.15 Ліцензійних умов щодо подачі інформації про технічну характеристику, застосування, розміщення технічних засобів телекомунікацій, іншу інформацію, необхідну для здійснення державного нагляду; п. 3.17 Ліцензійних умов щодо виконання приписів інспекції; п. п. 5.3., 6.3. Ліцензійних умов щодо здійснення ліцензіатом діяльності за відсутності проектної документації; п. 1.4. Ліцензійних умов щодо порушення позивачем вимог частини 6 статті 31 Закону України "Про телекомунікації"в частині використання будівель для розміщення телекомунікаційного обладнання; п. 1.4. Ліцензійних умов в частині порушення позивачем вимог частини 2 статті 41 Закону України "Про радіочастотний ресурс України"щодо необхідності отримання висновків ЕМС на монтаж радіоелектронних засобів.

Результати перевірки оформлені актом від 23 жовтня 2008 року.

Постановою старшого державного інспектора Західного управління Державної інспекції зв’язку Вакуловича С. П. від 13 листопада 2008 року на фінансового директора (на момент скоєння правопорушення –виконуюча обов’язки директора) ТОВ "Телемережі України"ОСОБА_6 накладено адміністративне стягнення відповідно до статті 145 КУпАП в розмірі 170 грн 00 коп.

Не погоджуючись з проведенням вказаної перевірки та постановою від 13 листопада 2008 року, ОСОБА_6 звернулась з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що підстави для задоволення позову відсутні.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними.

Так, відповідно до статті 19 Закону України "Про телекомунікації"нагляд за ринком телекомунікацій здійснюється шляхом: контролю за якістю телекомунікаційних послуг; перевірки додержання ліцензійних умов операторами, провайдерами телекомунікацій; контролю за додержанням суб'єктами ринку телекомунікацій законодавства, стандартів та інших нормативних актів у сфері телекомунікацій.

Для здійснення нагляду за ринком телекомунікацій у складі НКРЗ створюється Державна інспекція зв'язку.

Для здійснення нагляду за ринком телекомунікацій посадові особи НКРЗ мають право: безперешкодного доступу на територію і в приміщення операторів, провайдерів телекомунікацій; давати в межах своїх повноважень суб'єктам ринку телекомунікацій обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень нормативно-правових актів; застосовувати в установленому законодавством порядку санкції за порушення законодавства про телекомунікації до суб'єктів ринку телекомунікацій; безоплатно отримувати від суб'єктів ринку телекомунікацій необхідні інформацію, пояснення та інші матеріали; інші права, визначені законом.

Відповідно до норми вказаної статті рішенням Національної комісії з питань регулювання зв'язку від 27 жовтня 2006 року № 426 (z1207-06) затверджено Порядок здійснення державного нагляду за ринком телекомунікацій.

Згідно із пунктом 2.1. Порядку (z1207-06) державний нагляд за ринком телекомунікацій здійснюється шляхом проведення планових та позапланових перевірок та комплексу відповідних заходів, зокрема з вимірювання параметрів телекомунікаційних мереж, спрямованих на виявлення та усунення порушень та недоліків суб'єктами ринку телекомунікацій.

Видом позапланових перевірок є цільові перевірки, що здійснюються щодо операторів, провайдерів телекомунікацій, споживачів телекомунікаційних послуг, виробників та/або постачальників технічних засобів телекомунікацій, їх філій, інших відокремлених структурних підрозділів з метою перевірки дотримання конкретних вимог законодавства, в тому числі ліцензійних умов, стандартів, інших нормативних актів у сфері телекомунікацій та особливих умов ліцензій.

Відповідно до пункту 3.6. Порядку (z1207-06) під час проведення планової та позапланової перевірок оператора, провайдера телекомунікацій комісія перевіряє: наявність в оператора оригіналу ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності у сфері телекомунікацій або довідки про прийняття заяви на переоформлення ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, якщо в період проведення перевірки триває переоформлення ліцензії; наявність копій ліцензії, які видає НКРЗ, що підтверджують право філій або інших відокремлених структурних підрозділів оператора телекомунікацій, провайдерів телекомунікацій на провадження певного виду господарської діяльності у сфері телекомунікацій, а також - договорів оператора телекомунікацій з провайдерами телекомунікацій; наявність оригіналів документів, що підтверджують відповідність на телекомунікаційне обладнання, що входить до складу мережі об'єкта перевірки; своєчасність подання повідомлення до НКРЗ для внесення до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій та повідомлень про взаємоз'єднання з телекомунікаційними мережами інших операторів телекомунікацій; своєчасність та повноту подання звітності у сфері телекомунікацій відповідно до законодавства України; достовірність відомостей, наведених у документах, що подавались для отримання ліцензії; своєчасність переоформлення ліцензій за наявності визначених законодавством підстав; своєчасність подання повідомлення до НКРЗ про зміну даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії; відомості щодо створеної телекомунікаційної мережі та її подальшого використання, технічної експлуатації; відомості щодо кадрового забезпечення провадження діяльності з надання телекомунікаційних послуг; дотримання вимог нормативно-правових актів, стандартів, інших нормативних актів у сфері телекомунікацій, у тому числі щодо: надання та отримання телекомунікаційних послуг; взаємоз'єднання телекомунікаційних мереж; вторинного розподілу та використання номерного ресурсу; порядку маршрутизації міжміського та міжнародного телефонного трафіка; дотримання умов застосування технічних засобів телекомунікацій; ужиття технічних та організаційних заходів із захисту телекомунікаційних мереж, засобів телекомунікацій, інформації з обмеженим доступом про організацію телекомунікаційних мереж та інформації, що передається цими мережами; здійснення операторами телекомунікацій заходів щодо встановлення на своїх телекомунікаційних мережах технічних засобів, необхідних для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів, і забезпечення функціонування цих технічних засобів; якості телекомунікаційних послуг; дотримання порядку обліку, розгляду та прийняття рішень за зверненнями та скаргами споживачів телекомунікаційних послуг відповідно до вимог Законів України "Про телекомунікації" (1280-15) , "Про захист прав споживачів" (1023-12) , інших нормативно-правових актів; усунення пошкоджень засобів та споруд телекомунікаційних мереж, які використовуються для надання телекомунікаційних послуг, у встановлені законодавством терміни; своєчасності виконання розпоряджень НКРЗ, приписів ДІЗ щодо усунення порушень у сфері телекомунікацій.

За результатами перевірки складається акт перевірки додержання суб'єктом ринку телекомунікацій законодавства про телекомунікації (далі - акт перевірки) згідно з додатком 4 у двох примірниках (4.1. Порядку (z1207-06) ).

Пунктом 4.3. Порядку (z1207-06) передбачено, що у разі виявлення з боку суб'єкта ринку телекомунікацій порушень законодавства за результатами перевірки вповноважені посадові особи ДІЗ оформляють припис про порушення законодавства про телекомунікації (надалі - припис) згідно з додатком 5, складають протокол про вчинення адміністративного правопорушення (додаток 6), розглядають справу та виносять постанову за справою про адміністративне правопорушення у сфері телекомунікацій (додаток 7).

Відповідно до частини 1 статті 145 КУпАП порушення умов і правил, що регламентують діяльність у сфері телекомунікацій, поштового зв'язку та користування радіочастотним ресурсом України, передбачену ліцензіями, дозволами тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств і організацій усіх форм власності у розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що порушення норм законодавства, вказані відповідачем в акті перевірки, є встановленими.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Між тим, в порушення вимог вказаної статті із змісту оскаржуваних рішень вбачається, що оцінка правильності встановлення відповідачем порушення вимог законодавства судами не давалася.

Так, в матеріалах справи наявні заперечення на акт від 23 жовтня 2008 року, в яких, зокрема, вказується, що документи на переоформлення ліцензії подавалися до НКРЗ своєчасно, а затримка по видачі ліцензії сталася не з вини підприємства; всі станції підключені до електромереж ІІ категорії, що забезпечує гарантоване енергопостачання; звіти підприємством подаються вчасно; членам комісії інформація подавалася на 28 пунктів з 33-ьох за 2 дні, решту можливо подати в наступні дні; приписи інспекції виконувалися вчасно, а які не виконувалися –оскаржені до суду та інші.

Проте, суди не дали жодної оцінки таким доводам.

При цьому суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що підприємство є користувачем радіочастотного ресурсу без відповідної ліцензії. При цьому суд не дав оцінки доводам позивача відносно того, що підприємство не є користувачем цього ресурсу.

Таким чином, неправильне застосування судами норм процесуального права призвело до неповного з’ясування обставин у справі, що відповідно до частини 2 статті 227 КАС України є підставою для скасування рішень обох інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, та керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 квітня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.