Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про зобов’язання вчинити певні дії, -

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2008 позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано неправомірними дії Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області, в частині ненадання дозволу на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку розміром 3,11 умовних кадастрових гектарів. Зобов’язано відповідача надати дозвіл на виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку розміром 3,11 умовних кадастрових гектарів замість сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН №0343241 від 1 червня 1997 року, виданого на підставі рішення № 58 від 04 лютого 1991 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_4 про надання дозволу на виготовлення державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку. Зобов’язано Чернігівську РДА розглянути заяву позивача щодо надання дозволу на виготовлення державного акту на право приватної власності і прийняти відповідне рішення.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, на підставі рішення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області № 58 від 04.02.1997 року позивачу було видано сертифікат серії ЧН № 0343241 від 23.06.1997 року на право на земельну частку (пай) розміром 3.11 умовних кадастрових гектарів, що входить до землі, яка перебуває в колективній власності агрофірми "Авангард".

16 квітня 2008 року позивач звернувся до Чернігівської РДА із заявою про надання йому дозволу на виготовлення державного акту на право приватної власності на вказану земельну ділянку, однак відповідачем було відмовлено з посиланням на виникнення сумніву щодо законності його сертифіката на право на земельну частку (пай) та відсутності результатів перевірки, проведеної Чернігівською міжрайонною природоохоронною прокуратурою з даного питання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд, з висновками якого погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, зокрема вказував на таке.

Паювання земель сільськогосподарськими підприємствами, які набули права колективної власності на землю, здійснюється відповідно до Указу Президента України "про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"від ї 08.08.95 р. № 720/95 (720/95) .

Пунктом 2 цього ж Указу (720/95) встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу. Товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Остаточний список громадян, які мають право на земельну частку (пай), затверджується загальними зборами товариства. У подальшому цей список може уточнюватися, але визначальною умовою внесення до нього є членство у недержавному сільськогосподарському підприємстві.

Громадяни, які працюють у товаристві або працювали в ньому на момент передачі земель у колективну власність, та пенсіонери, які раніше працювали в товаристві і залишаються його членами, мають право на земельну частку (пай) незалежно від того, є вони акціонерами цього товариства чи ні.

Згідно пункту 6 Указу № 720 (720/95) встановлено, що в разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського колективу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі у встановленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.

Відповідно до п. 16,17 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , громадянам –власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Таким чином, є вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивач правомірно звернувся із заявою про надання йому дозволу на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, тому бездіяльність відповідача по неприйняттю ним відповідного рішення є протиправною.

Що стосується відмови апеляційного суду в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання відповідача надати дозвіл на виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку, колегія суддів вказує на обґрунтованість такої відмови з огляду на те, що зобов’язання суб’єкта владних повноважень по вчиненню певних дій є прямим втручанням в його діяльність.

Згідно з ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.