Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики АР Крим на постанову господарського суду АР Крим від 01 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року у справі за позовом Київської районної ради м. Сімферополя до Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики АР Крим про визнання протиправними дій та визнання недійсними приписів, -

Постановою господарського суду АР Крим від 01 липня 2008 року залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року задоволено позовні вимоги Київської районної ради м. Сімферополя до Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики АР Крим про визнання протиправними дій та визнання недійсними приписів.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, в позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, 04 квітня 2008 року Територіальною державною інспекцією праці в АР Крим державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України проведена первинна перевірка Виконавчого комітету Київської районної Ради м.Сімферополя з питань дотримання законодавства про працю, якою встановлено порушення підпункту 1 в пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) , що полягає у встановленні Голові Ради та його заступнику надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% від посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг державного службовця та вислуги років.

На підставі вказаного акту перевірки на відносно Голови Виконавчого комітету Київської районної Ради м. Сімферополя та його заступника скеровані приписи від 04 квітня 2008 року за № 01-01-08/400 та 01-01-08/401 про порушення вимог підпункту 1 в пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) .

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи вказані приписи протиправними, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Виконавчим комітетом Київської районної Ради м. Сімферополя АР Крим було не було порушено норм законодавства України про оплату праці. Поряд з цим, відповідач здійснивши перевірку заробітних плат та муніципальних надбавок Голови Ради та його заступників, фактично здійснив перевірку, що не пов’язана з забезпеченням захисту прав працівників шляхом державного нагляду за додержанням законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на їх правомірність і обґрунтованість та враховуючи таке.

Відповідно до частини 2 пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" (268-2006-п) преміювання сільських, селищних та міських голів, голів районних та районних у містах рад, їх заступників, встановлення їм надбавок, надання матеріальної допомоги здійснюється у порядку та розмірі, встановлених дійсною постановою, в межах затверджених видатків на оплату праці. Рішення про вказані виплати приймається відповідною радою.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування, виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій та посад.

Згідно до статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради проводять свою роботу сесійно. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні й інші акти у формі рішень, що доводяться до відома населення.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції (254к/96-ВР) або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (стаття 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Київською районною Радою м. Сімферополя АР Крим відповідними рішеннями сесій були встановлені надбавки за високі досягнення у праці або виконання особливо важливої роботи у розмірі 100% Голові ради та його заступникам. Вказані рішення є діючими, прийняті у відповідністю з повноваженнями Ради та не визнані у встановленому законом порядку протиправними.

Крім цього, є вірними висновки судів про те, що відповідач здійснив перевірку не з питання забезпечення реалізації прав і гарантій працівників органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, а зовсім з іншого питання –питання правомірності здійснення видатків бюджету, що не є тотожним.

Територіальна державна інспекція праці в АР Крим входить до складу державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці), порядок діяльності якого визначений у Положенні, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 50 від 18 січня 2003 (50-2003-п) року.

Відповідно до пункту 3 вказаної Постанови (50-2003-п) основним завданням Держнаглядпраці є забезпечення захисту прав працівників шляхом здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності в установах і організаціях, на підприємствах усіх форм власності, надання працівникам і роботодавцям рекомендації та пропозиції з питань застосування законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Згідно до пункту 4 вказаної Постанови (50-2003-п) Держнаглядпраця здійснює контроль за додержанням законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 6 вищевказаної Постанови (50-2003-п) посадові особи Держнаглядпраці мають право давати посадовим особам органів виконавчої влади та місцевого самоврядування приписи щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників, які підлягають обов’язковому виконанню.

Слід також зазначити, що постановою Господарського суду АР Крим від 12 березня 2007 року у іншій справі за позовом Київської районної Ради м. Сімферополя АР Крим до Територіальної державної інспекції праці в АР Крим про визнання недійсним припису за результатами перевірки за інший період, яка залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2009 року вже було встановлено неправомірність висновків відповідача про встановлення Голові Київської районної Ради м. Сімферополя та його заступникам надбавок за високі досягнення у праці або за виконання особливо важної роботи у порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 (268-2006-п) .

Тому, в порядку частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірних та обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог, а тому підстав для зміни або скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики АР Крим залишити без задоволення, а постанову господарського суду АР Крим від 01 липня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.