50528/09 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку з доходів фізичних осіб - 28.02.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року

у справі № 2-а-6973/08/2070

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова,

третя особа: Державна податкова адміністрація у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова (далі –відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002121702/2 від 10 червня 2008 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, Державна податкова адміністрація у Харківській області (далі –третя особа) та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданих касаційних скаргах, третя особа та відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просять скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року та прийняти нове рішення –про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Крім того, третьою особою заявлено клопотання про заміну третьої особи у справі –Державної податкової адміністрації у Харківській області її правонаступником – Державною податковою службою у Харківській області у зв’язку з утворенням юридичної особи Державної податкової служби у Харківській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2011 року № 981 (981-2011-п) "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби".

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України зазначене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17 серпня 2006 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 9882/1702/НОМЕР_1 від 21 грудня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000101702/0 від 16 січня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі 54 568,26 грн. (54 568,26 грн. –основний платіж, 0,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача задоволено частково у зв’язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002121702/2 від 10 червня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі 45 472,30 грн. (45 472,30 грн. –основний платіж, 0,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем статі 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (13-92) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Декрет №13-92) у зв’язку із заниженням оподатковуваного доходу на 363 788,42 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що позивачем перевищено граничний розмір виручки впродовж другого кварталу 2007 року, який дозволяє суб’єкту господарювання застосовувати спрощену систему обліку та звітності, встановлену статтею 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва" (727/98) (далі –Указ № 727/98), а тому він повинен був перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), та сплатити податок з доходів фізичних осіб із суми встановленого перевищення.

Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що Указ № 727/98 (727/98) передбачає лише один вид відповідальності за порушення вимог статті 1 Указу № 727/98 (727/98) , а саме –перехід на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), що і зроблено позивачем.

При цьому, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, незалежно від обсягу виручки суб’єкт господарювання має сплачувати фіксований розмір ставки податку із сум, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування.

Однак, такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Указу № 727/98 (727/98) спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб’єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), вважається сума, фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Статтею 5 Указу № 727/98 (727/98) передбачено, що у разі порушення вимог, встановлених статтею 1 цього Указу (727/98) , платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

В той же час Указ № 727/98 (727/98) не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.

За таких обставин оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, повинно здійснюватись із застосуванням правил загальної системи оподаткування, врегульованих, зокрема, Законом України від 22 травня 2003 року № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 889-IV (889-15) ) з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII "Про систему оподаткування" (1251-12) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якими встановлювались засади податкових відносин в Україні.

Так, згідно з пунктом 22.10 статті 22 Прикінцевих положень Закону № 889-IV (889-15) до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб-суб’єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету № 13-92 (13-92) , який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону № 889-IV.

Відповідно до підпунктів 9.12.1, 9.12.2 пункту 9.12 статті 9 Закону № 889-IV оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа - суб’єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом (889-15) для платників податку, що не є такими суб’єктами підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суб’єкт підприємницької діяльності, отримавши інші доходи від здійснення підприємницької діяльності, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом № 727/98 (727/98) , повинен сплачувати з цих доходів податок з доходів фізичних осіб.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з’ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, оскільки, врахування витрат позивача при визначенні відповідачем суми податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності не було предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Допустити заміну по даній справі третьої особи –Державної податкової адміністрації у Харківській області її правонаступником –Державною податковою службою у Харківській області.

Касаційні скарги Державної податкової служби у Харківській області та Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2009 року.