Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Рецебуринський Ю.Й., Цвіркун Ю.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення від 12.05.2010р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці з вимогами про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою від 01.03.2010р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці неправомірними. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці провести оптимізацію коефіцієнту заробітної плати в 2009 році, виключивши з розрахунку пенсії заробітну плату з 7 місяця 1988 р. до 12 місяця 1990 р., стягнуто заборгованість відповідно до збільшення пенсії. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням від 12.05.2010р. апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2010р. задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв"язку з тим, що суд першої інстанції допустив розширене тлумачення змісту статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ), застосувавши до спірних правовідносин закон, що не підлягає застосуванню.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 з посиланням на порушення норм матеріального права, допущених судом апеляційної інстанції, просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що згідно з рішенням суду апеляційної інстанції їй позбавлено права вибору і виключення з трудового стажу невигідного періоду відповідно до закону.

Представником відповідача подано до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги через її необґрунтованість.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Справа вирішується в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відсутні клопотання осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2, пенсіонерка за віком, звернулась до суду з позовом про проведення повторного розрахунку пенсії у зв'язку з набранням чинності Законом №1058-IV (1058-15) , повного врахування права на пенсію на пільгових умовах, перерахунку розміру і відповідно коефіцієнта заробітної плати за її вибором. Загальний стаж її роботи складає 27 років, 1 місяць і 15 днів, спеціальний - 8 років, 7 місяців. 4 дні. Відповідач самостійно здійснив перерахунок пенсії на пільгових умовах, відмовивши у врахуванні за вибором позивачки періоду для врахування при розрахунку пенсії, на чому вона наполягала

Судами попередніх інстанцій зазначено, що порядок перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності Законом №1058-IV (1058-15) , здійснюється на підставі статті 43 цього закону. У цій статті передбачено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим законом, здійснюється за нормами Закону №1058-IV (1058-15) на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом (1058-15) , враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Отже, ч. 2 ст. 43 Закону №1058-IV передбачено право пенсіонера на вибір періоду, з якого відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 обчислюється його заробітна плата, коефіцієнт страхового стажу, а отже і розмір пенсії. Також відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону №1058-IV (1058-15) передбачено застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік. Суд апеляційної інстанції, вказавши на застосування середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2002 рік, не врахував наступного. Використання передбаченої ч. 2 ст. 43 Закону №1058-IV (1058-15) середньої заробітної плати за 2002 рік не перешкоджає праву особи для розрахунку коефіцієнту трудового стажу вибрати і виключити з цього розрахунку несприятливий період. Таким чином, суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у задоволенні вимоги щодо вибору періоду, що не підлягає включенню в розрахунок пенсії, і скасував рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції, вказавши на помилковість розширеного тлумачення положень статті 40 Закону №1058-IV, у свою чергу не звернув увагу на те, що в статті 43 Закону міститься відсилання до згаданої статті із вказівкою на вибір пенсіонера. Отже, не вдаючись до оцінки правильності висновку про недопустимість розширеного тлумачення положень статті 40 Закону №1058-IV про захист трудових і пенсійних прав позивачки, слід визнати помилковість висновку про ненадання позивачці права вибору сприятливого періоду для розрахунку пенсії у межах положень Закону.

Доводи заперечення на касаційну скаргу не спростовують правомірності вимог, викладених у касаційній скарзі на рішення суду апеляційної інстанції. Зокрема, вказівка в запереченні на касаційну скаргу на недопустимість використання положень Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. (530-2008-п) при перерахунку пенсії не враховує, що п. 11 цієї Постанови (530-2008-п) регулює як призначення пенсії відповідно до закону, так і інші випадки обчислення пенсії, зокрема, але не лише для тих, хто продовжує працювати після призначення пенсії.

Суд першої інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, тому були відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Таким чином, рішення суду Апеляційного суду Вінницької області підлягає скасуванню, постанова Замостянського районного суду м. Вінниці - залишенню в силі.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає у силі рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення від 12.05.2010р. скасувати, постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.03.2010р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237- 244 Кодексу адміністративного судочинства України.