Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В.(головуючого), Голубєвої Г.К.,Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю представника позивача Чуніна В.П., представники відповідача в судове засідання не зявились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від22.01.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від24.04.2009 у справі № 2а-6862/08/7/0170

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еколого-туристичний центр в Парковом"

доДержавної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Товариство звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від03.11.2008 №0014062301/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2008 року у розмірі 4683330,00грн.

Судом першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позовні вимоги задоволено.

У касаційній скарзі орган податкової служби, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального, просить судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, приймаючи спірне податкове повідомлення рішення, податковий орган виходив з того, що позивач не мав права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (далі - ПДВ), отриманих та сплачених у звязку з придбанням послуг по проектуванню та будівництву об'єкту "Екологічно-туристичний центр" з моменту проведення діяльності, як таких що не відносяться до господарської діяльності платника податку, оскільки замовлення по проектуванню, будівництву обєкту позивачем здійснювалось без дозвільних документів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що витрати зі сплати ПДВ в ціні послуги по проектуванню та будівництву правомірно позивачем віднесено до складу податкового кредиту, оскільки вчинені ним господарські операції відповідають економічному змісту та меті статутних завдань Товариства.

Також, без правової оцінки судів не залишилось те, що на момент вчинення господарських операцій, за якими податкова інспекція встановила порушення позивачем пп.7.4.1, п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач мав у наявності відповідні дозвільні документи, що необхідні для проведення будівельних робіт.

Статтями 24, 29 Закону України від 20.04.2000 №1699-III "Про планування й забудову територій (втратив чинність 17.02.2011) встановлено, що дозвіл на будівництво надається виконавчими органами місцевих рад (ч.1 ст.24), а дозвіл на виконання будівельних робіт - інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр таких дозволів (ч.2 ст.29). Отже, вказані дозволи є окремими документами, які видаються різними суб'єктами владних повноважень.

Як встановлено судами, рішенням Виконавчим комітетом селищної ради позивача визначено в якості замовника з проектування та будівництва обєкту "Екологічно-туристичний центр" в смт.Паркове, а Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м.Ялта та Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим надано дозволи на виконання будівельних робіт.

Припинення чинності дозволів на будівництво або їх скасування встановлено не було.

Відповідно до положень п.7.4 ст. 7 Закону України від03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

При цьому слід врахувати, що Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) не ставить у залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від фактичного використання придбаних товарів або послуг у своїй господарській діяльності. Для підтвердження відповідного права платника податку достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що суди дослідили відповідність проведення робіт по проектуванню та будівництву об'єкту "Екологічно-туристичний центр" статутним положенням позивача та наявність відповідних дозволів на проведення таких робіт, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування Товариством податкового кредиту з ПДВ і бюджетного відшкодування з цього податку правильний і ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної республіки Крим від22.01.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від24.04.2009 у справі № 2а-6862/08/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .