к-19187/09-с Про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення - 27.02.2012 Прийняття

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя №0001032302/0 від 21.05.2007 в сумі 17963, 30 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 12 904, 00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 5 059, 30 грн.

Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулась з касаційною скаргою, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій п.п.4.1.1. п. 4.1. ст. 4, п.п. 8.1.2. п. 8.1., п.п. 8.4.11. п. 8.4., п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8, п.п. 11.3.1. п. 11.3. ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

За результатами виїзної планової перевірки Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеальний ресторанчик" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2004 по 31.12.2006 складено акт від 04.05.2007 №74/23-2/33210464.

На підставі вказаного акту прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2007 № 0001032302/0/22458, яким позивачеві зменшено нарахований податок на прибуток підприємств у сумі 16 016, 00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 7 159, 60 грн., а всього у загальній сумі 23 155, 60 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.п. 4.1.1, 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п.п.8.1.2. п. 8.1., п.п. 8.4.11. п. 8.4., п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у тому, що позивач не відніс до складу валового доходу за 4 квартал 2005 року суми орендної плати, що призвело до заниження валового доходу у зазначеному періоді на 20 833, 00 грн., а також неправомірно відніс до складу амортизаційних відрахувань у 2005-2006 суми 43 620, 00 грн.

За результатами розгляду скарг Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Товариству з обмеженою відповідальністю "Ідеальний ресторанчик" зменшено донарахований податок на прибуток на 16 016, 00 грн. та зменшено застосовані штрафні (фінансові) санкції на 7 122, 60 грн.

30.03.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідеальний ресторанчик" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деліс-Люкс" (орендар) укладено договори оренди основних засобів для використання під кафе в сфері громадського харчування, терміном до 01.05.2006, орендна плата складає 15 000, 00 грн./міс.

Протоколом зборів № 2 від 05.10.2005 за домовленістю сторін ТОВ "Деліс-Люкс" звільнено від орендної плати за жовтень 2005.

Доказів отримання ТОВ "Ідеальний ресторанчик" орендної плати за вказаний період судам не надано.

Тому, суди дійшли правильних висновків про відсутність з боку позивача порушень вимог п.п. 4.1.1, 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке б полягало у невіднесенні до складу валового доходу за жовтень 2005 року орендної плати та, як наслідок, зниження валового доходу у зазначеному періоді.

Також, перевіркою встановлено неправомірність віднесення до складу амортизаційних відрахувань у 2005-2006 суми у сумі 43 620, 00, а саме: нарахування позивачем амортизації на витрати з придбання нежитлового приміщення, яке відноситься до основних засобів І групи, за завищеною ставкою амортизації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначене приміщення внесено засновниками у статутний фонд товариства по Ѕ частині приміщення кожний. Вартість вказаного нежитлового приміщення складає 450 000, 00 грн., по 225 000, 00 грн. кожна частина приміщення.

Водночас, перевіркою встановлено, що вартість Ѕ частини приміщення становить 93 275, 00 грн., на підставі чого податковим органом зроблено висновок, що вартість основного фонду, внесеного засновниками, повинна становити 186 550, 00 грн., що свідчить про те, що засновниками фактично зроблена дооцінка основного засобу при внесенні його до статутного фонду.

Втім, відповідно до п.п. 8.3.6 п. 8.3. ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів встановлюється Міністерством фінансів України.

Згідно із абз. 2 п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 (z0288-00) , первісною вартістю обєктів основних фондів, які внесено до статутного капіталу підприємства, визначається погоджена засновниками підприємства їх справедлива вартість, а справедливою вартістю, відповідно до цього ж стандарту, визнається ринкова вартість, встановлена шляхом експертної оцінки.

Правомірність встановлення позивачем вартості нежитлового приміщення у сумі 450 000, 00 грн. підтверджується висновком оціночно-консалтингової фірми "Бізнес-Експерт-Сервіс", що спростовує вказані у результатах перевірки обставини.

В силу положень п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів для власного виробничого використання, проведення усіх видів ремонту, реконструкції, інших видів поліпшення основних фондів.

Вимоги наведеної норми дотримано позивачем, що підтверджується актами виконаних генпідрядником ТОВ ПХФ "Коло" у період з жовтня 2004 по червень 2005 та актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта № 141.

Відповідно до пп. 8.2.2. п. 8.2. ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" основні фонди розподілу за групами, зокрема, до група 1 належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі.

Тобто, зазначене приміщення належить до групи 1.

Згідно з п.п. 8.6.1. п. 8.6. вказаної норми встановлено норми у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в розмірі (в розрахунку на податковий квартал), зокрема, для групи 1 2 відсотки.

За вказаних обставин, при нарахуванні амортизаційних витрат до зазначеного приміщення позивачем правомірно застосовано саме 2 % норму.

Доводи касаційної скарги не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, покладених в основу оскаржуваних рішень та зроблених на підставі достовірно встановлених обставин справи.

З огляду на викладене, та з урахуванням положень вказаних норм, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції Орджонікідзевського району м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Запорізької області від 02.09.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .