к-20913/08-с Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - 27.02.2012 Прийняття

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 19.12.2006 за №449303231/0, яким зменшено Приватному підприємству "Дебора" бюджетне відшкодування у сумі 33 375, 00 грн.

Державна податкова інспекція у місті Чернівці подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.5. ст. 1, п.п. 7.7.2. п.7.7, п.п. 7.8.1. п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

12.12.2006 Державною податковою інспекцією у місті Чернівці проведено перевірку Приватного підприємства "Дебора" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2006, про що складено відповідний акт № 5049/23-1/31289611. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у тому, що позивач у серпні 2006 року заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість у сумі 33375,00 грн., при цьому у липні 2006 року фактично не сплативши податок на додану вартість на цю суму.

При цьому податковий орган виходив з таких обставин.

Приватним підприємством "Дебора" укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-К" договір купівлі-продажу № 04 від 04.04.2006. У липні 2006 позивачем включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 89 927, 00 грн., який нарахований у звязку з придбанням товарів у ТОВ "Колос-К". Приватним підприємством "Дебора" перераховано кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-К" у липні 2006 року у сумі 200 250, 00, в т.ч. ПДВ 33 375, 00 грн. Станом на 01.07.2006 рахується кредиторська заборгованість позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос-К" у сумі 1 593 876, 31 грн. (в т.ч. ПДВ 265 646, 05 грн.) за отримані товари.

Розрахунки за отриманий товар та погашення кредиторської заборгованості проводилося у порядку календарної черговості її виникнення та відображалися по бухгалтерському обліку кореспонденцією рахунків Д-m рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" та К-m рахунку 311 "Розрахунковий рахунок". Тому, оплата, яка проводилась у липні 2006, направлена підприємством на погашення кредиторської заборгованості перед вказаним постачальником.

Станом на 01.08.2006 по бухгалтерському обліку ПП "Дебора" рахується кредиторська заборгованість (рах.631 "Розрахунки за постачальниками") перед ТОВ "Колос-К" в сумі 1933188, 69 грн. (в т.ч. ПДВ 322 198, 11 грн.)

За наслідками вказаної перевірки 19.12.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення № 449303231/0, яким зменшено бюджетне відшкодування за серпень 2006 року на суму 33 375, 00 грн.

Позиція податкового органу полягає у тому, що за вимогами п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»формування податкового кредиту з податку на додану вартість, виникнення у звязку з цим відємного значення з цього податку та сплата на користь постачальників товарів (робіт, послуг), що є складовою частиною такого відємного значення, має відбуватись протягом одного звітного попереднього періоду. Фактично платником податку включені до бюджетного відшкодування серпня 2006 року суми податку, податковий кредит відносно яких виник в попередні періоди, тобто до липня 2006 року.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкового органу, викладеною у касаційній скарзі, про те, що платник податку при заявленні до бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість може враховувати оплату у попередньому податковому періоді виключно за ті товари, які придбані у такому попередньому податковому періоді та за якими у цьому ж попередньому податковому періоді була проведена оплата та був сформований податковий кредит.

Сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за звітний податковий період розраховується між сумою податкового зобовязання такого періоду та сумою податкового кредиту такого періоду (абз. 1. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (168/97-ВР) ), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абз. 3 п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) (п.п.«а»п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

З аналізу норм Закону (168/97-ВР) випливає, що податковий кредит, який бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування, формується не тільки за рахунок сум податку, які фактично сплачені отримувачем товару його постачальникам у попередньому податковому періоді, що передує звітному. Правило переносу відємного значення попереднього звітного періоду означає, що в звітному податковому періоді у платника податку може виникнути право на бюджетне відшкодування, але платник податку може отримати лише ту частину, яка буде дорівнювати сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того, у якому із попередніх звітних періодів придбано товар та сформовано податковий кредит.

Отже, Закон (168/97-ВР) не повязує право на бюджетне відшкодування лише з оплатою, проведеною у попередньому періоді за операціями з придбання товару, здійсненими у такому ж попередньому періоді, та з формуванням, у звязку із цим, податкового кредиту у цьому ж попередньому податковому періоді, а лише обмежує суми відємного значення, які фактично можуть бути відшкодовані платнику, фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам товарів у попередньому податковому періоді.

Крім того, судами правильно вказано на те, що законодавець не ставить право на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли у покупця товару виникло зобовязання перед постачальниками, а визначає, що суми податку мають бути фактично сплачені у попередньому податковому періоді постачальникам товарів.

До того ж, як достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, згідно із платіжним дорученням № 3 від 04.07.2006 оплата була проведена позивачем за шкіри ВРХ згідно із договором № 04 від 04.04.2006 у сумі 200 250, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 33 375, 00 грн.), як отримувачем товару саме у липні 2006. Даний факт підтверджується актом звірки взаєморозрахунків по отриманню і оплаті за товар між ТОВ "Колос-К" та ПП "Дебора" за вказаним договором станом на 16.05.2006.

Правомірність відображення позивачем суми 33 375, 00 грн. податку на додану вартість в податковій декларації за серпень 2006 у рядку 25 та 25.1. підтверджено також висновком судово-бухгалтерської експертизи № 1406 від 10.08.2007.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів попередніх про те, що Приватним підприємством "Дебора" не порушено вимоги пп. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки фактична сплата отриманих у попередніх періодах товарів від постачальників відбулася саме в липні 2006 попередньому періоді, а тому твердження відповідача, викладені у касаційній скарзі, про неправомірність включення до суми бюджетного відшкодування суми податку 33 375, 00 грн. є безпідставними, та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернівці залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Чернівецької області від 11.10.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .