к-20147/08-с Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - 27.02.2012 Прийняття

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому № 00014223010/6399 від 20.08.2007 про визначення Приватному підприємству "Променергокомплект" податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 35183грн. та 17592 грн. штрафних санкцій, №1294/317030/6401 від 20.08.2007 про зменшення Приватному підприємству "Променернокомплект" бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 4948 грн. та застосування 2474 грн. штрафних санкцій, а також частково податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому № 00014223010/6400 від 20.08.2007 в частині визначення податкових зобовязань у сумі 26214 грн. та 13107 грн. штрафних санкцій. В решті позову відмовлено.

Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм процесуального та матеріального права, а саме, ст. ст. 69- 71, 76, 79, 86, 159 КАС України, п. 5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3., п. 5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Вважає, що визнання у судовому порядку установчих документів контрагентів позивача, а також, їх свідоцтв платника податку тягне за собою безумовну недійсність всіх угод з моменту державної реєстрації та позбавляє правового значення виданих за такими операціями первинних бухгалтерських документів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

За результатами виїзної планової перевірки Приватного підприємства "Південгоркомплект" з питань дотримання податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2004 по 31.03.2007 податковим органом складено акт № 4451/23-4/30579414 від 13.08.2007, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.6. ст. 4, п.п.5.2.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 35183 грн. за півріччя 2004, третій квартал 2004, 2004 рік, за півріччя 2005, третій квартал 2005, за 2005 рік та за 2006 рік; порушення п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., п.п. 7.2.4., пп. 7.2.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено суму ПДВ на загальну суму 27414 грн. за липень 2004, березень 2005, травень 2005, липень 2005 та серпень 2005, а також, завищено відємне значення з ПДВ на суму 4948 грн.

Позиція податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5., п.п. 7.2.4., пп. 7.2.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" полягає у тому, що позивач неправомірно сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Майстергторг-КТФ», ПП «Альмір»та ПП «Фолія», установчі документи яких та свідоцтво платника податку на додану вартість рішеннями райсудів були визнані недійсними з моменту реєстрації.

Позиція податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" полягає у тому, що позивач неправомірно сформував валові витрати за відсутності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обовязковість ведення зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки установчі документи ТОВ «Майстергторг-КТФ»та ПП «Альмір»та свідоцтво платника податку на додану вартість рішеннями райсудів були визнані недійсними з моменту реєстрації.

Позиція податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6. ст. 4, п.п.5.2.1., п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" полягає утому, що підприємством до складу валових доходів не включено безповоротну фінансову допомогу, отриману від юридичної особи у вигляді заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві податкового кредиту та валових витрат податковою інспекцією не встановлено.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 00014223010/6399 від 20.08.2007 про визначення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 35183 грн. та 17592 грн. штрафних санкцій, № 1294/317030 від 20.08.2007 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 4948 грн. та застосування 2474 грн. штрафних санкцій, а також податкове повідомлення-рішення № 00014223010/6400 від 20.08.2007 про визначення податкових зобовязань з ПДВ в сумі 27414 грн. та 13707 грн. штрафних санкцій.

Між позивачем та його контрагентами "Майстергторг-КТФ", ПП "Альмір" та ПП "Фолія" існували господарські правовідносини, які полягали у передачі продукції та здійсненні за неї відповідної оплати, оформлені податковими накладними, зокрема, № 145 від 12.07.2004, № 38 від 30.03.2005, № 47 від 04.04.2005, № 466 від 29.07.2005, № 465 від 27.07.2005, № 518 від 05.08.2005, № 28/1 від 10.03.2004, № 23-1 від 29.03.2004, які відповідають вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з позицією податкової інспекції про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних субєктами господарювання, які на час її складання були зареєстрованими платниками податку на додану вартість у визначеному законом порядку.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час його формування позивачем), яких платник податків зобовязаний дотримуватися, і за умови порушення яких, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Актом перевірки та судом апеляційної інстанції не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Згідно із п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Визнання недійсним свідоцтва платника податку на додану вартість судовим рішенням та анулювання такого свідоцтва податковим органом не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих підприємством, зареєстрованим платником податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, та підставою для висновку про неправомірність включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених такому постачальнику.

Платник податку на додану вартість покупець товару на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обовязку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного субєкта господарювання.

Тому, судами правильно відхилено посилання відповідача на те, що позивачем не підтверджено право на податковий кредит з огляду на визнання у судовому порядку недійсними установчих документів контрагентів позивача та анулювання свідоцтва платника ПДВ після здійснення господарських операцій, оскільки саме по собі визнання недійсними установчих документів юридичної особи та анулювання свідоцтва платника податку не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту держаної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідачем не враховано, що на момент здійснення господарських операцій контрагенти позивача "Майстергторг-КТФ", ПП "Альмір" та ПП "Фолія" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтво про реєстрацію платниками ПДВ та мали необхідний обсяг дієздатності

Отже, покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцем, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої. Тому, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Крім того, факт здійснення позивачем господарських операцій у встановленому порядку не оспорено та не спростовано.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позову в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 1294/317030/6401 від 20.08.2007 про зменшення бюджетного відшкодування по ПДВ в сумі 4948 грн. та застосування 2474 грн. штрафної санкції та № 00014223010/6400 від 20.08.2007 про визначення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 27414 грн. та 13707 грн. штрафної санкції.

Згідно із п. 5.3.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, чинній на період, що перевірявся податковим органом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому згідно із п. 5.1. ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на недійсність господарських угод позивача із вказаними контрагентами з підстав визнання недійсними установчих документів останніх та анулювання свідоцтва платника податку не може бути прийнято до уваги судом касаційної інстанції та правомірно спростовано судами із вказаних вище підстав.

Крім того, вказані обставини не позбавляють правового значення виданих за господарськими операціями з юридичною особою, установчі документи якої визнано недійсними в судовому порядку, первинних бухгалтерських документів, оскільки на час укладення спірних угод така юридична особа була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі, а отже, мала необхідний обсяг дієздатності.

При цьому, докази визнання таких угод недійсними відсутні, вини в діях позивача не встановлено.

Тому, правильним та обґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірне податкове повідомлення-рішення № 00014223010/6399 від 20.08.2007 про визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 33983 грн. та 16992 грн. штрафних санкцій є протиправним.

Також, перевіркою встановлено, що у порушення п.п. 4.1.6 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством у IV кварталі 2006 року до складу валових доходів не включено безповоротну фінансову допомогу, отриману від юридичної особи у вигляді заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності у сумі 2400 грн.

За даними бухгалтерського обліку підприємства рахується кредиторська заборгованість перед ПП "Фолія" за вартість товарів, яка виникла 31.10.2003, що залишилася несплаченою по закінченні строку позовної давності у сумі 2400 грн., у IV кварталі 2006 року позивачем зазначену суму кредиторської заборгованості до складу валових доходів не включено, тому занижено валовий дохід на суму 2400 грн. за IV квартал 2006 р. Встановлено також порушення пп. 5.2.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - підприємством у IV кварталі 2006 включено до валових витрат витрати, фактично не понесені підприємством в сумі 2400 грн. За даними бухгалтерського обліку ПП "Променергокомплект" рахується кредиторська заборгованість перед ПП "Фолія", яка виникла 31.10.2003 і залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності у сумі 2400 грн., розрахунки з ПП "Фолія" за отримані товари не проведено, тобто, фактично витрати не понесено, чим завищено валові витрати у 2006 на 2400 грн.

Зазначені обставини Приватним підприємством "Променергокомплект" не спростовано.

А тому, суди дійшли правильного висновку про обґрунтоване донарахування відповідачем в цій частині податоку на прибуток у сумі 1200 грн. та застосовання штрафних санкцій у розмірі 600 грн. відповідно до вимог пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитись з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог у цій частині.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення попередніх інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Променергокомплект" залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Хмельницької області від 19.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .