Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Запчасть»(далі -Товариство)

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010

у справі № 2а-4979/09/1870

за позовом Товариства

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області (далі -Конотопська МДПІ),

Головного управління Державного казначейства України у Сумській області

та Конотопського управління Державного казначейства України у Сумській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 позов задоволено; визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 24.07.2009 № 0000672311/0 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 14988 грн. бюджетного відшкодування ПДВ. У прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для позбавлення Товариства права на податкову вигоду за операціями з поставки рекламних послуг.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено з посиланням на відсутність доказів дійсного виконання спірних операцій та на фіктивний характер діяльності контрагента позивача.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду зі спору як скасоване помилково.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення Конотопською МДПІ позапланової виїзної перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за травень 2009 року, оформленої актом від 20.07.2009 № 219/235/30355337, було виявлено факт віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з поставки послуг з розміщення рекламних роликів Товариства на моніторах у вагонах метрополітену на підставі договору від 23.08.2007 № 23/08-07, укладеного позивачем (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Медіа Драйв»(виконавець). З огляду на те, що названий виконавець не укладав будь-яких договорів про розміщення реклами позивача з власником моніторів у вагонах Київського метрополітену (товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Медіа»), а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Медіа Драйв» відсутнє за місцезнаходженням та зареєстровано на підставну особу, Контопською МДПІ було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким позивачеві визначено суму завищення бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2009 року в розмірі 14988 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зі змісту наведеної норми Закону (168/97-ВР) випливає, що правоутворюючим фактом, з яким Закон (168/97-ВР) пов'язує виникнення у платника права на податкову вигоду (податковий кредит), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг).

У розгляді цієї справи апеляційний суд за результатами дослідження наявних у справі доказів дійшов вмотивованого висновку про непідтверженість виконання операцій з поставки рекламних послуг позивачеві. Зокрема, у встановленні цієї обставин суд послався на те, що у перевірений період постачальник позивача не замовляв у власника моніторів послуг на розміщення рекламних роликів Товариства, тобто не вчинив дій, об'єктивно необхідних для виконання спірних операцій.

Наведена обставина у сукупності з фіктивним характером діяльності постачальника позивача (товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Драйв») обґрунтовано була розцінена апеляційним судом як така, що виключає право позивача на податковий кредит.

Висновок суду першої інстанції про поставку спірних послуг позивачеві через посередників не підтверджений жодним доказом, а тому не може бути визнаний мотивованим. Так само і наявність у позивача первинних документів, складення яких не було опосередковано дійсною поставкою послуг, не може слугувати підтвердженням права на податкову вигоду.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України не вбачає процесуальних підстав для скасування правильної та вмотивованої постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Вищий адміністративний суд України

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Запчасть» відхилити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 у справі № 2а-4979/09/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.