Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 на постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 04 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Шполянської міської ради, треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання нечинними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту,

У жовтні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись з позовом до Шполянської міської ради про визнання нечинними та скасування рішень, визнання недійсним державного акту.

Постановою Шполянського районного суду Черкаської області від 04 березня 2014 року позов залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року скасовано в частині рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким позов в частині визнання нечинним та скасування рішення Шполянської міської ради від 23 грудня 1997 року, рішення Шполянського міської ради від 28 серпня 1997 року та від 31 серпня 1998 року залишено без розгляду; провадження у справі в частині визнання недійсним державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_1 від 07 жовтня 1998 року, видане ОСОБА_7 та ОСОБА_8, закрито.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивачі звернулись з касаційною скаргою, в якій просили їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що відповідачем прийнятті: рішення від 23 грудня 1997 року, від 28 серпня 1997 року та від 31 серпня 1998 року.

07 жовтня 1998 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 видано держаний акт на право приватної власності серії НОМЕР_1.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача та державним актом, позивачі заявили цей позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про достатність підстав залишення позову без розгляду в частині визнання нечинними та скасування рішень відповідача; в частині скасування державного акту на право приватної власності суд апеляційної інстанції провадження у справі закрив.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 КАС України. З урахуванням положень цієї статті належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Між тим, як встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачі звернулися з позовом до суду у жовтні 2014 року, тоді як оскаржувані рішення прийняті у 1997 та 1998 роках.

30 липня 2010 року набрав чинності Закон України № 2453-VI від 07 липня 2010 року "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) , яким внесені зміни в положення Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України.

Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку (стаття 100 КАС України в редакції від 07 липня 2010 року).

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Така редакція цієї статті характеризує її як норму процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд повинен самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.

Оскільки судами встановлено, що позивачі дізналися про порушене право у 2011 році, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що встановлені судами обставини щодо пропуску строку звернення позивачів до адміністративного суду та причин його поважності є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим правильно застосували наслідки пропуску строку звернення до суду.

Щодо закриття провадження у справі в частині вимог про скасування державного акту, то суд апеляційної інстанції не допустив у застосуванні порушень норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Шполянського районного суду Черкаської області від 04 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.