К-28552/09-С Про визнання нечинним рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій - 23.02.2012 Прийняття

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним рішення, –

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання нечинним рішень Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції №0002282302 від 22.06.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4052 грн., №0002332302 від 27.06.2007 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4217,81 грн., та рішення Регіонального Управління Департаменту САТ ДПА України в Одеській області №150242 18.07.2007 про застосування фінансових санкцій у сумі 1700грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2009 року, позов задоволено. Визнано нечинними рішення Ізмаїльської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.06.2007 №0002282302 та від 27.06.2007 №0002332302. Визнано нечинним рішення Регіонального Управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Одеській області від 18.07.2007 №150242.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати судові рішення у справі та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками перевірки казино, яке належить, як зазначено в акті перевірки, суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 Ізмаїльською ОДПІ Одеської області прийняті рішення: від 22.06.2007 №0002282302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 4 052 грн., у зв’язку з порушенням позивачем п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", від 27.06.2007 №0002332302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 4 217,81 грн., у зв’язку з порушенням позивачем ст.ст. 3, 5 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Також, на підставі складеного акту перевірки від 16.06.2007 за №0001931-23-7017/1380 Регіональним Управлінням Департаменту САТ ДПА України в Одеській області прийнято рішення від 18.07.2007 №150242 про застосування фінансових санкцій на загальну суму 1700 грн. за порушення ч.7 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами".

За результатами розгляду скарги позивача на зазначені рішення, Ізмаїльською ОДПІ прийнято рішення від 07.09.2007 №12292/т/25 про розгляд первинної скарги, яким рішення від 27.06.2007 №0002332302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, мотивували рішення тим, що відповідачем не доведено, відповідно до ст. 71 КАС України ві и обґрунтованості та правомірності прийнятих рішень про застосування фінансових санкцій до позивачки, оскільки, відповідно до ст. 69 КАС України, відповідачами не надані докази, підтверджуючі те, що на час перевірки нежитлові примішення в АДРЕСА_1 використовувалися в господарській діяльності саме СПД ОСОБА_4 та відповідно не доведено здійснення СПД ОСОБА_4 розрахункових операцій в вище вказаних нежитлових приміщеннях, які хоча і належать ОСОБА_4, однак відповідно до нотаріально засвідченого договору передані нею у оренду іншій особі; не надано доказів того, що саме позивачкою здійснювалася торговельна діяльність та операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та роздрібна торгівля алкогольними напоями.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів, зважаючи на наступне.

Щодо оскаржуваного рішення від 22.06.2007 №0002282302, то ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"передбачено, що розрахункова операція –це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідачем не надано суду належних доказів, з підтвердження здійснення фізичною особою –підприємцем ОСОБА_4 розрахункових операцій в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Щодо оскаржуваного рішення від 27.06.2007 №0002332302, то згідно ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Відповідно до ст.5 цього Закону патентуванню підлягають операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які здійснюються суб’єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами.

Однак, відповідачем не надані докази, підтверджуючі, що у нежитлових приміщеннях, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 здійснює торговельну діяльність та операції з надання послуг у сфері грального бізнесу саме фізична особа –підприємець ОСОБА_4.

Рішення Регіонального Управління Департаменту САТ ДПА України в Одеській області від 18.07.2007 №150242 теж прийнято, без будь-яких підтвердуючих фактів здійснення у нежитлових приміщеннях, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, саме, фізичною особою – підприємцем ОСОБА_4 роздрібної торгівлі алкогольними напоями, а пунктом 2 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №854 від 30.07.1996 (854-96-п)

встановлено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями –це діяльність з продажу алкогольних напоїв безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.

Зважаючи на викладене, та у відповідності до ч.2 ст. 71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а тому судами правомірно задоволено позовні вимоги з посиланням не доведеності відповідачем правомірності прийнятих рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 220, 221-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області відхилити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2009 року залишити без змін.