ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"23" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/47249/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
суддів
Ліпського Д.В.,
Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради
на постанову Лисичанського районного суду Луганської області від 25 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення (далі –УПСЗН) Лисичанської міської ради, треті особи –Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, Виконавча дирекція Луганського обласного відділення фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, про перерахунок допомоги по догляду за дитиною,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності УПСЗН Лисичанської міської ради та стягнення заборгованості з виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позивач зазначила, що вона є матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (2811-12) має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної їй допомоги у 2007-2008 роках не відповідає розміру, встановленому вказаним законом, просила суд визнати дії УПСЗН Лисичанської міської ради неправомірними, зобов’язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплату вказаної допомоги за 2007-2008 роки в сумі 6572,10 грн та зобов’язати останнього надалі виплачувати зазначену допомогу.
Постановою Лисичанського районного суду Луганської області від 25 лютого 2009 року, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано дії УПСЗН Лисичанської міської ради по сплаті ОСОБА_4 допомоги по догляду за дитиною з 13 вересня по 31 грудня 2007 року у розмірі, меншому за встановлений законодавством розмір прожиткового мінімуму для дитини до 6-ти років протиправними. Стягнуто з УПСЗН Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_4 . недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною з 13 вересня по 31 грудня 2007 року в розмірі 1205,00 грн за рахунок коштів Державного бюджету України. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до УПСЗН Лисичанської міської ради про оскарження дій суб’єкта владних повноважень, перерахунок і виплату державної допомоги по догляду за дитиною за 2008 рік та зобов’язання в подальшому сплачувати допомогу по догляду за дитиною у передбаченому законодавством розмірі.
У касаційній скарзі УПСЗН Лисичанської міської ради Луганської області порушує питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального права. Зазначає, що судами не враховано вимог Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .
Відповідно до статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 позивач відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При нарахуванні та виплаті позивачу цього виду державної допомоги у 2007 році відповідач керувався положеннями Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , якими зупинено дію статті 12, частини 1 статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) пункт 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік"було визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним).
Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України (254к/96-ВР) і дає офіційне тлумачення Конституції України (254к/96-ВР) та законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку, щодо неправомірності дій відповідача по відмові у виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 13 вересня по 31 грудня 2007 року в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом (в редакції статті на момент виникнення спірних правовідносин).
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради залишити без задоволення, а постанову Лисичанського районного суду Луганської області від 25 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Головуючий суддя
С.В. Головчук
Судді
Д.В. Ліпський
В.В. Тракало