2а-2321/11/0170 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення заявленого до відшкодування податку на додану вартість - 12.09.2011 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 28.03.11 у справі № 2а-2321/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югторгпром" (вул. Лермонтова, 14-В, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2011 (суддя Трещова О.Р.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Югторгпром"до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0012361502 від 26.08.2010 про зменшення позивачу заявленого до відшкодування податку на додану вартість в сумі 1 755грн. за січень 2010 року.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій у зв’язку з порушенням норм матеріального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надані до перевірки зазначені у розрахунку бюджетного відшкодування копії первинних документів.

У судове засідання 12.09.2011 представник відповідача не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представник позивача з апеляційною скаргою не погодилась, вважаючи рішення суду законним і обґрунтованим.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою та платником податку на додану вартість.16.02.2010 посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації позивача з ПДВ, наданої за червень 20120 року.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п.п.7.7.3 п.7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість": завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на 213,00грн. за червень 2010 року; бюджетне відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів на суму 213,00 грн. вважається непідтвердженим, а таким, що необхідно віднести до складу від’ємного значення податкового кредиту наступних податкових періодів (рядок 26 декларації).

За результатами перевірки складено акт №1087/15-2/32468088 від 16.08.10.

Головний бухгалтер ТОВ "Югторгпром"акт перевірки підписала з запереченнями та зазначила, що з висновками перевірки, фактами та даними, викладеними в акті перевірки, не згодна, протягом трьох робочих від дня отримання примірника акта перевірки, будуть надані до органу ДПС заперечення до акту перевірки.

20.08.2010 позивач надав до ДПІ у м.Сімферополь заперечення до акту перевірки, в яких зазначив про свою незгоду з висновками акту перевірки про зменшення заявленої ТОВ "Югторгпром" суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів в розмірі 213,00 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення № 0012361502/0 від 26.08.2010 на суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 213,00грн.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано.

В акті перевірки зазначено, що на адресу підприємства направлено лист № 32104/10/15-2 від 22.07.2010 з проханням надати документальне підтвердження та пояснення показників декларації з ПДВ за червень 2010 року. На цей лист підприємством надіслана відповідь № 25340/10 від 04.08.2010, що дії ДПІ в м.Сімферополі протиправні: перевірка правильності відображення показників проводиться на основі представлених податкових декларацій, у зв’язку з чим вимоги про надання документів або пояснень в даному випадку є незаконним, так як це не передбачено діючим законодавством.

Також в акті перевірки зазначено, що до перевірки не були надані жодні фінансово-господарські документи: податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки банку, платіжні доручення, що підтверджують факт сплати за червень 2010 року, договори постачання, що не дає можливості підтвердити правомірність формування податкового кредиту за вказаний період 2010 року та достовірність сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

У відповідності з п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08. 2005 № 327 (z0925-05) , і з п. 1.2.2 Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005 р. № 350 (v0350225-05) (у редакції наказу ДПА України від 20.10.2009 № 568 (v0568225-09) ) невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Відповідно до п.3.2 вищезазначених Методичних документальна невиїзна перевірка включає в себе: доперевірочний аналіз з обов'язковим дослідженням питання наявності у платника права на отримання бюджетного відшкодування з урахуванням вимог пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних, у тому числі достовірності здійснення операцій з імпорту товарів; перевірку на наявність арифметичних та логічних помилок у декларації; визначення наявності та стан усунення розбіжностей (заниження податкових зобов'язань, завищення податкового кредиту) в податкових періодах, починаючи з періоду виникнення від'ємного значення.

Згідно з п.п. "в"п.4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Таким чином, податковий орган при проведенні документальної невиїзної перевірки здійснює звірку даних декларації з наявними в податкових органах інформаційними базами даних.

Як вбачається з акту перевірки під час проведення невиїзної (камеральної) перевірки декларації позивача за червень 2010 року ніяких арифметичних або методологічних помилок не виявлено.

Згідно п.3,5 частини шостої статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" платник податків зобов’язаний надати пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби у випадку, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, або якщо виникне потреба у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків.

Жодної з перелічених підстав для витребування пояснень позивача у відповідача не було.

Відповідно до п.п.7.7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

У відповідності з п.п. "б"п.4.2.2 статті 4 цього Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З урахуванням викладеного судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недотримання відповідачем передбаченого законодавством порядку проведення позапланової виїзної перевірки та безпідставності висновку відповідача про неможливість підтвердити правомірність формування податкового кредиту позивачем за червень 2010 року та достовірність сум ПДВ, заявлених до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів у зв’язку з не наданням платником податку фінансово-господарських документів та протиправно прийнято податкове повідомлення - рішення.

Судом першої інстанції досліджувались надані позивачем документи, договори постачання, платіжні доручення, що підтверджують факт сплати позивачем отриманих послуг, податкові накладні за травень 2010 року, реєстр отриманих та виданих ТОВ "Югторгпром"податкових накладних за період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року), що підтверджують суму бюджетного відшкодування ТОВ "Югторгпром".

У відповідності з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечую проти позову.

Відповідач не надав суду доказів у підтвердження правомірності свого рішення.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, п.1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2011 у справі №2а-2321/10/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п’ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.