Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібозавод №2»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010р.

у справі №2а-16422/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібозавод №2» (надалі ВАТ«Полтавський хлібозавод №2»)

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві (надалі ДПІ у м.Полтаві)

про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення, -

У листопаді 2006р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0002612301/0 від 27.09.2006р.

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішенням суду першої інстанції постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009р. Позовні вимоги були задоволені. Скасовано повідомлення-рішення ДПІ у м.Полтаві №0002612301/0 від 27.09.2006р. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010р. рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято у справі нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від09 листопада2009р.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку ВАТ «Полтавський хлібозавод №2»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.03.2006р., про що складено акт № 502/23-1/05518718 від 14.09.2006р.

Висновками перевірки встановлено не проведення перерахування сум ПДВ на суму 23483,00грн. при врегульовані безнадійної або сумнівної заборгованості перед ПП «Украгросервіс», чим порушено п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»; включення до складу податкового кредиту листопада 2004р.ПДВ в розмірі 16900,00грн., нарахованого в ціні придбання послуг, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), чим порушено п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; включення до складу податкового кредиту ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, чим порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вищенаведеного акту відповідачем 27.09.2006р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002612301/0, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 188340,00грн., в т.ч. основний платіж -125560,00грн. та штрафна (фінансова) санкція 62780,00грн.

Так, в ході перевірки податковим органом встановлено, що позивачем занижено зобовязання з ПДВ на суму 23484,00 по кредиторській заборгованості в сумі 140898,03грн. перед ПП «Украгросервіс» згідно договору купівлі-продажу від 24.09.2003р. а також занижено суму валових доходів на суму зазначеної безнадійної заборгованості. При цьому, як встановлено в ході розгляду справи, державну реєстрацію а також свідоцтво платника ПДВ юридичної особи - ПП «Украгросервіс»було скасовано згідно рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14.07.2004р.

Пунктом 1.25 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що безнадійна заборгованість, це заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених ознак: заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності; прострочена заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна фізичної особи за умови, що дії кредитора, направлені на примусове стягнення майна позичальника, не призвели до повного погашення заборгованості; заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності майна: фізичної особи, на яке відповідно до закону може бути спрямовано стягнення; фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності); заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості, за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до повного покриття заборгованості; заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажору), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також визнаних у судовому порядку безвісно відсутніми, померлими або недієздатними, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Щодо посилання позивача на укладений договір уступки права вимоги на суму кредиторській заборгованості 140898,03грн. між ПП «Украгросервіс»та ПП Агроінвестсервіс», судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що такий договір не може бути прийнятий судом як такий, що спростовує доводи акта перевірки, оскільки договір уступки права вимоги від 31.08.2004р. укладено після скасування державної реєстрації ПП «Украгросервіс».

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.4.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підприємством завищено податковий кредит у листопаді 2004р. на 16900,00грн., внаслідок включення до податкового кредиту суми ПДВ, обчисленого з вартості інформаційних (консультаційних) послуг, отриманих від ПП «Агроінвестсервіс».

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, право на віднесення витрат до валових витрат та зменшення на їх суму об'єкту оподаткування, так само, як і на нарахування податкового кредиту, обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (основних фондів, нематеріальних активів), в ціні яких платником податку покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість та вартість яких відноситься до валових витрат (підлягає амортизації).

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

Згідно з частиною четвертою ст. 71 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Отже, оскільки позивачем не представлено суду доказів щодо фактичного виконання договору №3 від 02.11.2004р. щодо отримання інформаційних послуг від ПП «Агроінвестсервіс», судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Полтавський хлібозавод №2»залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.