Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2010р.

у справі №2а-24838/09/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Савойя»(надалі ТОВ «Савойя»)

до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області (надалі Стахановської ОДПІ)

про скасування податкового повідомлення рішення, -

У січні 2006р. позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про скасування податкового повідомлення-рішення Стахановської ОДПІ від 16.12.2005р. №0002552301/0.

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Останнім рішенням суду першої інстанції - постановою Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2010р., позовні вимоги були задоволені повністю. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Стахановської ОДПІ від 16.12.2005р. №0002552301/0. Судовий збір стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 03,40 грн.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом 12.12.2005р. було проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період: липень 2003р., серпень 2003р., про що складено акт від 16.12.2005р. № 782/23-19081165.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що в порушення Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) позивачем занижено зобовязання з ПДВ за 2003 рік на загальну суму 84199,00грн. внаслідок невключення одним з постачальників позивача ПП виробничо-комерційна фірма «Промпоставка», до складу своїх податкових зобовязань з ПДВ у відповідний період сум ПДВ по операціям з купівлі-продажу товару із ТОВ «Савойя».

За наслідками проведеної перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.12.2005р. №0002552301/0, яким позивачевівизначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 126298,50грн., у т. ч. 84199,00грн. основний платіж, 42099,50грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) пов'язує виникнення у платника ПДВ права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

В ході судового розгляду справи суми податку на додану вартість, включені ТОВ «Савойя»до складу податкового кредиту за податковими деклараціями з податку на додану вартість за липень 2003р. на суму 45478,72грн. та за серпень 2003р. на суму 40937,43грн., підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, виданими позивачеві продавцем товару - ПП виробничо-комерційна фірма «Промпоставка». Крім того, податковим органом, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, не надано суду жодних належних доказів в підтвердження фіктивності діяльності ПП виробничо-комерційна фірма «Промпоставка», протиправності правочинів, за якими товар поставлявся позивачеві, та не спростовано реальність виконання цих правочинів та дійсність поставки товару позивачеві.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог, а обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 та підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2009р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2010р. залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.