Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010р.

у справі №2а-41248/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙБАТ» (надалі ТОВ «СТРОЙБАТ»)

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (надалі ДПІ у Київському районі м. Харкова)

про визнання недійсним податкові повідомлення-рішення, -

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0005071503/0 від 16.07.2009р. та №0005071503/1 від 13.08.2009р. а також про стягнення з відповідача судових витрат в сумі 4857,73грн., з яких витрати на правову допомогу - 4853,33грн. та судовий збір - 3,40грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2010р., позовні вимоги були задоволені частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №00050715003/0 від 16.07.2009р. та № 0005071503/1 від 13.08.2009р.; судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «СТРОЙБАТ»за березень-квітень 2008р., про що складено акт № 4511/15-229/30287706 від 16.07.2009р.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2008р. на суму ПДВ - 94917,20грн., за квітень 2008р. на суму ПДВ 86308,13грн.

На підставі зазначених висновків прийнято податкове повідомлення-рішення №00054521503/0 та №00054521503/1 якими визначено суму податкового зобовязання в розмірі 271837,50грн., у т.ч. за основним платежем - 181225,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 90612,50грн.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки податковим органом встановлено та відображено в акті перевірки, що позивач відобразив податковий кредит за податковими накладними, які отримано після закінчення податкового періоду, в якому відбулась оплата товарів (послуг).

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності у даному випадку тверджень контролюючого органу стосовно допущення позивачем порушення п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимоги їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, уразі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Таким чином п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено право, а не обовязок платника податку на додану вартість додавати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, який відмовляється надавати податкову накладну.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Системний аналіз пунктів 7.2, 7.4, 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»дає підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього за умови здійснення самої господарської операції. Відсутність звязку отриманих накладних із здійснюваною підприємством господарською діяльністю податковим органом не встановлено.

Таким чином, твердження відповідача щодо порушення позивачем вищезазначених норм закону є безпідставним.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від17 червня 2010 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.