Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Лосєва А.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010р.

у справі №2а-16728/08/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Оснастка»(надалі ВАТ «НВП «Оснастка»)

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (надалі ДПІ у м. Краматорську Донецької області)

про визнання частково недійсними податкові повідомлення-рішення, -

У серпні 2008р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Краматорську Донецької області: від 18.04.2008р. №0000812302/0/25512 та від 30.07.2008р. №000812302/1/46546 в частині донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 222511,00грн., у тому числі за основним платежем 158227,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями 64284,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порушення підприємством Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) на які вказує акт перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010р., позов було задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області: від 18.04.2008р. №0000812302/0/25512 та від 30.07.2008р. №000812302/1/46546 в частині донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 222511,00грн., у тому числі за основним платежем 158227,00грн., штрафними (фінансовими) санкціями 64284,00грн. Судовий збір в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Судові рішення мотивовані тим, що висновки акта перевірки в частині оскаржуваній позивачем не підтверджено в ході судового розгляду справи та спростовуються висновком судово-економічної експертизи № 44/24/6011/25 від 10.10.2009р.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом була проведена документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ВАТ «НВП «Оснастка»вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р. та валютного законодавства за період з 01.10.2006р. по 31.12.2007р, за результатами якої складений акт від 02.04.2008р. №581/23-2-13517472.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено, що в порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не віднесення до складу валових доходів суми непогашеної кредиторської заборгованості у тому числі по контрагентам ТОВ «Агрофірма Гермес», КФ «Приватбанк», ВАТ «Донецьгормаш», ВАТ «Техтрансмаш».

За наслідками проведеної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2008р. №0000812302/0/25512, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 232549,00грн., у тому числі за основним платежем 166591,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65958,00грн.

За результатами оскарження наведеного рішення в адміністративному порядку відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення №0000812302/1/46546 від 30.07.2008р., в якому визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 232549,00грн., у тому числі за основним платежем 166591,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 65958,00грн.

Так, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що у позивача за грудень 2007 року обліковується непогашена кредиторська заборгованість за матеріальні цінності (строк наявності якої перевищує 1095 днів) у сумі 90939,00грн., у тому числі по контрагентам ТОВ «Агрофірма Гермес», КФ «Приватбанк», ВАТ «Донецьгормаш», ВАТ «Техтрансмаш», однак платником податку не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав від зазначених контрагентів на суму 90939,00грн.

Відповідно до приписів п. п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно підпунктів 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правовою підставою прийняття податкових повідомлень рішень стали п. п. «б», п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п. п. «б»п. п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом безпідставно не враховано угоди по контрагентові ТОВ «Агрофірма «Гермес»щодо продовження терміну позовної давності, а також включено кредиторську заборгованість перед покупцями у вигляді отримання грошових коштів, що перебуває на балансовому рахунку №361, включення якої до складу валового доходу повторно по першій події Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) не передбачено, а також не враховано, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (334/94-ВР) не передбачено зменшення валових витрат на суму отриманих від покупця грошових коштів та вартість товарно-матеріальних цінностей після закінчення строку позовної давності.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2010р. залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.