к/9991/27254/11-с Про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення (ПДВ) - 23.02.2012 Прийняття

У квітні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси за участю третьої особи ТОВ «Укратлантик»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001512301/0 від 26.03.2010р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р., позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №0001512301/0 від 26.03.2010р.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, ДПІ у Малиновському районі м.Одеси звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено, що згідно постанови прокурора Малиновського району м.Одеси, старшого радника юстиції Кос'яненко О.О., від 30.12.2009р. про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та направлення матеріалів для проведення додаткової перевірки 16.03.2010р. головним державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Малиновському районі м.Одеси інспектором податкової служби І рангу Лизій П.В.,було здійснено невиїзну документальну перевірку ЗАТ «Теплосервіс»з питань взаємовідносин з ТОВ «Укратлантік», за результатами якої складено акт №91/23-213/32622644 від 16.03.2010р.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено залишок від'ємного значення ПДВ (ряд.26 декларації) та занижено податок на додану вартість у вересні 2008р.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.03.2010р. №0001512301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість.

Крім цього судами встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини.

07.07.2008р. ЗАТ «Теплосервіс», ОСОБА_3 (далі - Продавці) та ТОВ «Укратлантік»(далі - Покупець) уклали попередній договір купівлі-продажу активів.

Згідно з п.2 цього договору «Предмет Договору»відповідно до умов, визначених у цьому договорі, сторони зобов'язалися укласти договір про передачу прав інтелектуальної власності; купівлю-продаж земельної ділянки 2; купівлю-продаж земельної ділянки 1; купівлю-продаж приміщення; купівлю-продаж активів.

Відповідно до п.3 вказаного договору сторони домовилися, що сукупна вартість прав інтелектуальної власності, земельної ділянки 2, земельної ділянки 1, майна й активів відповідно до договору про передачу прав інтелектуальної власності, купівлю-продаж земельної ділянки 2, купівлю-продаж земельної ділянки 1, купівлю-продаж приміщення та купівлю-продаж активів становитиме гривневий еквівалент (без ПДВ) 13 млн. доларів США, розрахованого на основі офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату закриття за вирахуванням будь-якого корегування ціни, що здійснюється відповідно до зазначеного п.4.2 договору. До ціни додається ПДВ тільки в тому випадку, якщо це встановлено чинним законодавством.

11.09.2008р. ТОВ «Український промисловий банк», як кредитор, з однієї сторони, ТОВ «Укратлантік», як новий боржник, з другої сторони, ЗАТ «Теплосервіс», як первісний боржник, з третьої сторони, уклали договір №03/КВ-05 про заміну боржника.

Згідно зі ст.1 даного договору «Предмет Договору»первісний боржник передає, кредитор погоджується, а новий боржник приймає на себе обов'язок здійснити виплату непогашеної заборгованості, яка включає наступне: залишок основної суми кредиторської заборгованості за кредитним договором, що складає 3120674,15 Євро та залишок основної суми кредиторської заборгованості за кредитним договором, що складає 1072769,30 доларів США.

З посиланням на попередній договір, укладений 07.07.2008р., ЗАТ «Теплосервіс», як продавець/відчужувач, з однієї сторони, та ТОВ «Укратлантік», як покупець/набувач, з другої сторони, уклали наступні договори:

- 12.09.2008р. купівлі-продажу активів. Згідно зі ст.3 зазначеного договору «Предмет Договору»продавець передає у власність (продає), покупець приймає у власність (купує) активи, що належать продавцю за ціною та на умовах, викладених у цьому договорі. Активи (їх перелік, ціна та асортимент), які є предметом купівлі-продажу за цим договором наведені у додатку №1 до договору. Відповідно до ст.4 зазначеного договору «Ціна продажу і порядок проведення розрахунків», - купівельна ціна складає гривневий еквівалент 3300000,00 доларів США;

- 12.09.2008р. купівлі-продажу земельної ділянки. Згідно зі ст.2 цього договору «Предмет Договору»сторони домовились, що продавець зобов'язується передати у власність (продати) земельну ділянку покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність (купити) земельну ділянку та сплатити купівельну ціну, передбачену ст.3 цього договору. Площа земельної ділянки складає 1,7804га, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до ст.3 зазначеного договору «Купівельна ціна та сплата ціни»сторони домовилися, що купівельна ціна складає гривневий еквівалент (без ПДВ) 2500000,00 доларів США.;

- 12.09.2009р. купівлі-продажу нерухомого майна. Згідно зі ст.2 зазначеного договору «Предмет Договору»сторони домовились, що продавець зобов'язується передати у власність (продати) приміщення покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність (купити) приміщення та сплатити купівельну ціну, передбачену ст.3 цього договору. Загальна площа приміщення складає 3777,11кв.м., приміщення розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до ст.3 зазначеного договору «Купівельна ціна та сплата ціни»сторони домовилися, що купівельна ціна складає гривневий еквівалент 3300000,00 доларів США.;

- 12.09.2008р. про передачу прав інтелектуальної власності. Згідно зі ст.2 зазначеного договору «Предмет Договору»відповідно до умов цього договору відчужував передає(відчужує), а набувач набуває право власності (виключні майнові права) на знаки для товарів і послуг, щодо всіх товарів і послуг, для яких знаки для товарів і послуг зареєстровано, як зазначено у додатку 1 до цього договору. Відповідно до ст.4 зазначеного договору «Платежі» сторони домовилися, що розмір винагороди відчужувану, який підлягає сплаті набувачем за передання (відчуження) права власності (виключних майнових прав) на знак для товарів і послуг, складає гривневий еквівалент 50000,00доларів США (не включаючи ПДВ в розмірі гривневого еквівалент) 10000,00доларів США), розрахованого на основі офіційного курсу гривні до долару США.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вірно виходила з наступного.

Відповідно до п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договором купівлі-продажу, який передбачає передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання (п.1.4 ст.1 вказаного Закону).

Враховуючи зазначене, судом апеляційної інстанції обгрунтовано зазначено, що для застосування п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 вищезазначеного Закону необхідна наявність двох елементів: поставка підприємства як окремого об'єкта підприємництва та перехід прав і обов'язків до покупця на підставі договору купівлі-продажу активів.

Як вже було зазначено вище, ЗАТ «Теплосервіс», при укладанні угоди купівлі-продажу із ТОВ «Укратлантик», здійснило передачу прав власності та обов'язків стосовно своїх сукупних валових активів у повному обсязі (земельні ділянки, виробничі корпуса, обладнання, право на торгівельну марку тощо) до складу ТОВ «Укратлантик».

Сукупні валові активі ЗАТ «Теплосервіс», які були відчужені на користь ТОВ «Укратлантик», представляє собою підприємство як окремий об'єкт підприємництва, оскільки є єдиним майновим комплексом.

Згідно до вимог ст. 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

ТОВ «Укратлантик»набуло таких прав і обов'язків на продане йому підприємство, які належали до продажу ЗАТ «Теплосервіс».

Відповідно до ч.1 ст. 144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

При цьому, апеляційний суд звернув увагу на те, що підтвердження переходу прав та обов'язків від ЗАТ «Теплосервіс»до ТОВ «Укратлантик»також є договір про заміну боржника №03/КВ-05 від 11.09.2008р.

Згідно вказаного договору до ТОВ «Укратлантик»перейшов обов'язок здійснити виплату непогашеної заборгованості перед ТОВ «Український промисловий банк», яка включає залишок основної суми кредиторської заборгованості, що складає 3120674,15 Євро та залишок основної суми кредиторської заборгованості, що складає 1072769,30 доларів США. Договір про заміну боржника підтверджує перехід від ЗАТ «Теплосервіс»до ТОВ «Укратлантик»не лише прав та зобов'язань по договору купівлі-продажу, а й по іншим зобов'язанням, що є підтвердженням правонаступництва ТОВ «Укратлантик»прав та обов'язків ЗАТ «Теплосервіс»- продаж підприємства як окремого об'єкту підприємництва.

За таких обставин, колегія апеляційного суду дійшла обгрунтовано висновку, що твердження суду першої інстанції про те, що застосування п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»можливе лише у разі реорганізації (злиття, поглинання) є помилковим та суперечить вказаному Закону (168/97-ВР) , в якому чітко зазначено, що перехід прав та обов'язків здійснюється до покупця в результаті угоди купівлі-продажу.

Таким чином, при укладанні угод купівлі-продажу активів ЗАТ «Теплосервіс»із ТОВ «Укратлантик», наявні всі вимоги п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»і позивачем правомірно задекларовано за вказаний період податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 0 гривень та податку, що підлягає відшкодуванню у сумі 0 гривень.

Зазначений факт повністю підтверджений актом №63/23-216/32622644 від 14.03.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Теплосервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2008р. В даному акті зазначено, що перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за вказаний період не встановлено його заниження або завищення. Зазначений акт перевірки є чинним, а твердження, відображені у акті від 16.03.2010р. суперечать акту від 14.03.2009р., який був прийнятий раніше.

Також слід зазначити, що розглядаючи справу по суті, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги постанову Приморського районного суду м.Одеси від 13.07.2010р., ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 26.07.2010р. та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 02.11.2010р., якими скасовані постанови про порушення кримінальної справи стосовно директора ЗАТ «Теплосервіс»ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. Встановлено, що ЗАТ «Теплосервіс»правомірно застосувало п.п.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»по угодам купівлі-продажу із ТОВ «Укратлантік»та сплатила даний податок за нульовою ставкою.

Крім цього, частиною 1 статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зі змісту частини 2 статті 71 цього Кодексу вбачається, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податковий орган у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст. 236- 238 КАС України.