Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Гордійчук М.П., Гончар Л.Я., Конюшка К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання дій неправомірними,

В березні 2008 року позивач ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим, в якому просив визнати неправомірними дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим щодо невиплати йому щорічної разової грошової допомоги як ветерану війни, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ; стягнути з відповідача на його користь недораховану суму щорічної допомоги за 2005, 2006, 2007 роки в розмірі 6 977,52 грн.

Постановою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року, позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь позивача недораховану суму щорічної допомоги до 5 травня за 2005-2007 роки в розмірі 6 977,52 грн.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач, ОСОБА_4, є учасником бойових дій.

Статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що учасники бойових дій мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Однак, Законом України від 19.12.2006 року № 489-У (489-16) "Про Державний бюджет України" на 2005- 2007 роки встановлено виплату цієї допомоги учасникам війни в інших розмірах, а саме в 2005 році 330 грн., в 2006 році 330 грн., в 2007 році - 360 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Посилання судів на Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 20-рп/2004 (v020p710-04) та Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року (v0a6p710-07) у справі №1-29/2007, якими визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік" (1344-15) та Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , у тому числі, і положення пунктів, якими зупинено дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, колегія суддів вважає помилковим, оскільки ці рішення були прийняті після закінчення строку проведення цієї допомоги.

Тобто, на момент виплати щорічної допомоги (до 05 травня), відповідач діяв відповідно до діючого законодавства.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 рік відповідно до Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (3551-12) .

Отже, для вирішення цього спору судам попередніх інстанцій необхідно було визначитись, який з зазначених вище законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у правовідносинах, що виникли.

Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України (254к/96-ВР) не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп (v004p710-97) у справі про набуття чинності Конституцією України (254к/96-ВР) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обовязковими до виконання на території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Крім того у 2005 - 2006 роки, відповідно до розділу ІІІ Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) було встановлено, що виплати щорічної разової грошової допомоги до 5травня мають здійснюватися у розмірах встановлених Законами України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік, та дані положення не були визнані неконституційними.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене вище, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, оскільки висновок судів про зобовязання зробити виплату одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2005- 2007 роки є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим задовольнити.

Постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 травня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року у справі скасувати.

Прийняти по справі нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації в Автономній Республіці Крим про визнання дій неправомірними та стягнення на його користь 6 977,52 грн. - відмовити.

постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .