Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Лосєв А.М.Судді: Бившева Л.І. Шипуліна Т.М., при секретарі Титенко М.П.за участю представників: позивача:Кузьменко Т.Г., відповідача-1:не з'явився,відповідача-2:не з'явився,прокуратури:Чубенка В.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 р.

у справі № 2а-1670/2023/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Елемент Шість»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві,

Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області,

за участю прокурора Полтавської області

про стягнення бюджетного відшкодування,

Відкрите акціонерне товариство «Елемент Шість»(надалі -позивач, ВАТ «Елемент Шість») звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі -відповідач-1, ДПІ у м. Полтаві), Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області (надалі -відповідач-2, ГУ ДКУ у Полтавській області), за участю прокуратури Полтавської області про стягнення бюджетного відшкодування.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 р. (суддя -А.Б. Головко), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -А.П. Бенедик, судді: Л.В. Курило, В.А. Калиновський) адміністративний позов задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Елемент Шість»бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 242 262,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1 700,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у м. Полтаві звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача-1, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідач-2 та прокуратура письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача-1 не надали.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01.01.2009 р. по 31.01.2009 р., за результатами якої 01.06.2009 р. складено акт № 1160/23-2/00222373 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2009 р. на суму 242 262,00 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. № 0000412305/0. яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 242 262,00 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення у судовому порядку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.11.2009 р., залишеною в силі ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2010 р. у справі № 2-а-45477/09/1670 за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Елемент Шість»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, за участю прокуратури Полтавської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. № 0000412305/0.

ВАТ «Елемент Шість»19.01.2011 р. направило до ДПІ у м. Полтаві вимогу про здійснення бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на суму 242 262 грн.

Листом від 11.02.2011 р. вих. № 2530/10/19-135 податковий орган відмовив позивачу у проведенні бюджетного відшкодування податку на додану вартість за деклараціями за відповідні періоди, у зв'язку з тим, що станом на 10.02.2011 р. суми, заявлені позивачем до відшкодування по відповідних деклараціях, у тому числі за лютий 2009 року, оскаржуються в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі Закон України «Про податок на додану вартість») встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (підпункт 7.7.4 пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 пункту 7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Під час вирішення даної справи у судах попередніх інстанцій, податковий орган не спростував законності заявленої позивачем до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за лютий 2009 року на суму 242 262 грн.

Крім того, вище згаданими судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 р. № 0000412305/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року на 242 262 грн.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності у позивача безспірного права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 242 262 грн.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2011 р. та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2011 р. у справі № 2а-1670/2023/11 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .