Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікроавтобус" до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України про скасування наказу №105 від 17.04.2007 року,-

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано частково наказ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №105 від 17.04.2007 року "Про прийняття рішення щодо анулювання ліцензії та усунення порушень додержання Ліцензійних умов" щодо товариства з обмеженою відповідальністю "Мікроавтобус".

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Головна державна інспекція на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення судів попередніх інстанцій залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, з 19.12.2005 року підприємству "Мікроавтобус"у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю була видана ліцензія на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів і багажу).

У квітні 2007 року Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті була проведена перевірка додержання Ліцензійних умов ліцензіатом-підприємством Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікроавтобус", за наслідками якої 06.04.2007 року складений акт № 41/1-9-3621/1п.

На підставі указаного акту Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті, а також акту про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії, 17.04.2007 року був виданий наказ № 105 про анулювання ліцензії ТОВ "Мікроавтобус".

Згідно акту перевірки ТОВ "Мікроавтобус"допущено порушення пункту 2.1.1 Ліцензійних умов в частині наявності у двох водіїв (ОСОБА_4 та ОСОБА_5) посвідчень на керування автомобільними транспортними не встановленого зразка.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки не зазначено, якого зразка посвідчення даних водіїв та яким нормативним актам вони не відповідають.

Згідно акту перевірки ТОВ "Мікроавтобус"допущено порушення пункту 2.3.1 Ліцензійних умов в частині незабезпечення належного технічного стану автомобільних транспортних засобів (не надані акти виконаних робіт), відсутність кваліфікованих слюсарів.

Пунктом 2.3.1 Ліцензійних умов передбачено, що суб’єкти господарювання, що надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом таксі) згідно з отриманою ліцензією, повинні виконувати законодавство про автомобільний транспорт з питань безпеки дорожнього руху та забезпечувати, у тому числі, належний стан автомобільних транспортних засобів відповідно до вимог статей 29- 37 Закону України "Про дорожній рух"та Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.1998 року № 102 (z0268-98) , зареєстрованим Міністерством юстиції України 28.04.1998 року за № 268/2708 (z0268-98) .

Так, Законом України "Про дорожній рух" (3353-12) встановлюються вимоги до конструкцій і технічного стану автомобільного транспорту, а Положення (z0268-98) визначає порядок проведення технічного обслуговування і ремонту дорожніх транспортних засобів і розповсюджується на юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють експлуатацію, технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів (за винятком тролейбусів, мопедів і мотоциклів) незалежно від форм власності.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, ні Законом (3353-12) , ні Положенням (z0268-98) не передбачено наявність на підприємстві кваліфікованих слюсарів. Крім того, не передбачено також в якості підтвердження технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, наявність актів виконаних робіт.

Згідно акту перевірки ТОВ "Мікроавтобус"допущено порушення пункту 2.3.2 Ліцензійних умов в частині незабезпечення ліцензіатом контролю за станом здоров’я водіїв; у медпрацівника відсутній кабінет, який відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно довідки КП "Агропротехніка"ТОВ "Мікроавтобус"орендує на підставі договору оренди від 01.01.2007 року на території Білгород-Дністровського КП "Агропротехніка"виробниче типове приміщення здоровпункту, яке відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, статтею 45 Закону України "Про дорожній рух". Положенням про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2000 року № 124/345 (v_345282-00) , зареєстрованого Міністерством юстиції України від 18.07.2000 року № 435/4546, які визначають поняття медичного огляду і переогляду кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, не встановлені вимоги до кабінету медпрацівника.

Згідно акту при виявленні недостовірних відомостей у документах, поданих суб’єктом господарювання для одержання ліцензії від 05.12.2005 року, ТОВ "Мікроавтобус"подав документи, у яких зазначив недостовірні відомості, а саме: власні водії згідно штатного розкладу відсутні, при отриманні ліцензії та ліцензійних карток ліцензіат надав інформацію про закріплення за транспортними засобами водіїв, які не перебувають у нього в штаті.

Однак, ні Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), на Законом України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) не передбачено обов’язкову наявність водіїв у штаті підприємства, яке надає послуги з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів і багажу).

Більш того, пунктом 5.6. розділу 5 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, порушення, які були виявлені при перевірці додержання ліцензіатом Ліцензійних умов, мають бути викладені в акті перевірки з посиланням на конкретні пункти, статті, розділи нормативно-правових документів, які були порушені ліцензіатом.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідачем був порушений порядок проведення перевірки, внаслідок порушені права позивача щодо усунення виявлених порушень ліцензійних умов.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.