Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Харченка В.В.

Бим М.Є.

Чалого С.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирського орендного підприємтства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року у справі за позовом Житомирського орендного підприємтства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" до Державної інспекції з контролю за цінами в Житомирській області про визнання нечинним та скасування рішення,-

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинним та скасовано рішення №96 від 19.06.2009р. в частині вилучення 153632,72грн. виручки та 307266,44 грн. штрафу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій Житомирського орендного підприємтства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нову постанову, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ була проведена перевірка з дотримання формування та застосування тарифів на послуги з теплопостачання та дотримання вимог чинного законодавства з питань цінотворень, за результатами перевірки складено акт від 12.06.2009р.

За наслідками якого прийнято рішення №96 від 19.06.2009р., яким до позивача застосована економічна санкція у вигляді вилучення в дохід державного бюджету 362833,06 грн. необґрунтовано одержаної виручки та штраф у розмірі 725666,12 грн.

Перевіркою встановлено порушення ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови КМ України №2328 від 20.12.1999 року (2328-99-п) та рішень виконкому Житомирської міської ради №601 від 29.08.2008 року "Про погодження тарифів на оплату послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання для населення м. Житомира".

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що згідно рішення виконкому №601 від 29.08.2008р. встановлено тарифи з вересня 2008р. на гаряче водопостачання - 11, 83 грн. за 1 куб. м., за 1 кв. м. опалювальної площі (абонентська плата) 0,97 грн. Зазначені тарифи позивачем були встановлені повністю у відповідності до зазначеного рішення саме з тієї дати, яка вказана в рішеннях виконкому.

Відповідно до п.п. 5 п. 5 Положення "Про Державну інспекцію з контролю за цінами", затвердженого Постановою КМУ від 13.12.2000 року №1819 (1819-2000-п) , Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції уповноважена приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.

Ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення"передбачено, що вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про ціни та ціноутворення", державне регулювання цін і тарифів здійснюється як шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів, так і шляхом введення інших методів державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" тарифи є грошовим виразом витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Постачання теплової енергії споживачам здійснювалося позивачем за тарифами, сформованими у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2006 року № 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" (955-2006-п) , з врахуванням економічно обґрунтованих планових витрат, рентабельності, податку на додану вартість.

Таким чином суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинним рішення №96 від 19.06.2009р. в частині вилучення 153632,72грн. виручки та 307266,44грн. штрафу за період з 01.09.2008р. по 18.09.2008р. є правомірними і підлягають задоволенню, зважаючи на те що рішення ради були оприлюднені у встановленому законом порядку та згідно ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"відповідно до якої акти виконавчого комітету міської ради є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями на відповідній території та останні несуть встановлену відповідальність перед органами місцевого самоврядування у результаті невиконання рішень.

Щодо відмови окружного суду в решті позовних вимог, то і в цій частині колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком.

Оскільки, позивачем в порушення нормативних актів подача гарячої води населенню здійснювалась згідно Графіка і склала лише 1,52 куб. м. в місяць при нормі подачі 5 куб. м. Вказані порушення підтверджені матеріалами перевірки та складеним актом перевірки.

Отже, позивачем необґрунтовано отримана виручка за гаряче водопостачання за період листопад-рудень 2008 року та січень-травень2009 року в розмірі 206004,78 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. На думку суду відповідач частково довів правомірність прийнятого оскаржуваного рішення та правомірність своїх дій.

Таким чином, позивачем необґрунтовано отримано виручки при видачі технічних умов за період з 01.06.2008 року по 01.06.2009 року в розмірі 3195.56 грн.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи порушено норми матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

Касаційну скаргу Житомирського орендного підприємтства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.