Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АКАНТ+К" на постанову господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АКАНТ+К" до державного інспектора праці територіальної інспекції праці у Черкаській області Тищенко Ю.В., третя особа –ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування припису, -

Постановою господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2007 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АКАНТ+К" до державного інспектора праці територіальної інспекції праці у Черкаській області Тищенко Ю.В., третя особа –ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування припису відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нову про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 27.04.2007 року державним інспектором праці Тищенко Ю.В. була проведена перевірка позивача на предмет дотримання трудового законодавства при звільненні ОСОБА_5 з роботи на підприємстві позивача. За результатами перевірки складено акт № 150 від 27.04.2007 р., у якому зафіксовано ряд порушень трудового законодавства, а саме: порушення статті 13 КЗпП України щодо змісту колективного договору; порушення статті 31 КЗпП України щодо вимагання роботи, не обумовленої трудовим договором; порушення статті 32 КЗпП України щодо зміни істотних умов праці; порушення постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 (1266-2001-п) , Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) щодо оплати листків непрацездатності; порушення статті 83 КЗпП України щодо компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки та додаткової відпустки як одинокій матері за 2007 рік; порушення статей 47, 116 КЗпП України щодо строку остаточного розрахунку при звільненні. На підставі викладених у акті фактів порушення чинного законодавства державним інспектором було винесено підприємству припис №097 від 27.04.2007 р. про усунення порушень та подання № 150/1 від 27.04.2007 р. про притягнення економіста з праці ОСОБА_6 до дисциплінарної відповідальності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування вищевказаного припису, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державний інспектор праці Тищенко Ю.В., діяла в межах повноважень, визначених Положенням про Територіальну державну інспекцію праці у Черкаській області, затвердженим директором Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, розробленим на підставі Положення про Держнаглядпраці, конвенцій Міжнародної організації праці № 81 (993_036) про інспекцію праці в промисловості та торгівлі та №129 про інспекцію праці сільському господарстві, ратифікованих Верховною Радою України.

Судами встановлено зокрема, гр. ОСОБА_5 була прийнята на посаду бухгалтера з виконанням обов'язків обліковця товарно-матеріальних цінностей. Однак, кваліфікаційною характеристикою бухгалтера, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року №336 (v0336203-04) не передбачено завдань щодо обліку товарно-матеріальних цінностей. Згідно з ст. 31 власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Крім цього, позивачем не було зараховано до страхового стажу ОСОБА_5 період тимчасової втрати працездатності, перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами та час перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 182-1 КЗпП України жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батьку, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 цього Кодексу). Відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Власник або уповноважений ним орган зобов‘язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу –частина 1 ст. 47 КЗпП України. Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Гр.ОСОБА_5 звільнено 28.03.2007 р., а розрахунок вона отримала 30.03.2007 р., отже позивач порушив вищезазначені норми КЗпП України (322-08) .

Таким чином, в приписі відповідача зафіксовані дійсні порушення позивачем вимог трудового законодавства, припис складено державним інспектором праці територіальної державної інспекції праці у Черкаській області в межах його повноважень, а тому правові підстави для визнання недійсним та скасування вказаного припису відсутні.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірних та обґрунтованих висновків, а тому підстав для зміни або скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма АКАНТ+К" залишити без задоволення, а постанову господарського суду Черкаської області від 10 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.