Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Чалого С. Я.

Бим М.Є.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Свейський насосний завод" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ямпільському районі Сумської області до відкритого акціонерного товариства "Свейський насосний завод" про стягнення боргу з відшкодування пільгових пенсій,-

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 59639, 89 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Свейський насосний завод" подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 розділу ХУ Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливими шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах з шкідливими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавством актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вищевказаних пільгових пенсій.

Згідно ст.ст. 1, 2, 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, як платники збору на обов'язкове державне сійне страхування повинні сплачувати вказаний збір у 100 % розмірі від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до досягнення працівниками пенсійного віку. Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (z0064-04) затверджено Інструкцію про Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.2004р. за №64/8663 (надалі - Інструкція).

Відповідно до п.6.4 цієї Інструкції (z0064-04) розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Згідно до п.6.8 Інструкції (z0064-04) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, сума витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем за списком № 1 та №2 за лютий 2009 року визначена в розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій і складає 63763,15 грн. Розрахунки були направлені відповідачу, про що свідчать повідомлення №250/02-23 від 09.01.2009 року та № 269-02-24 від 09.01.2009 року. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в сумі 59639, 89 грн.

Згідно Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 № 121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Одним із основних завдань Пенсійного фонду України є забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій. Пенсійний фонд України має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного та обґрунтованого висновку, а тому підстав для зміни або скасування зазначених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Керуючись статтею 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів -

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Свейський насосний завод" залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.