Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року

у справі № 2-а-4/2008

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі –позивач) звернувся до суду з позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі –відповідач) про визнання нечинними рішень № 002502306 від 02 жовтня 2007 року та № 002502306 від 05 грудня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю порушень з боку відповідача при проведенні перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року скасовано. Позов ФОП ОСОБА_3 задоволено. Визнано нечинними рішення № 002502306 від 02 жовтня 2007 року та № 002502306 від 05 грудня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року та залишення в силі постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено перевірку оптового складу, що належить позивачу, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 048200211/233 від 20 вересня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 002502306 від 02 жовтня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 517 854,10 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій –без змін.

Також, прийнято рішення № 002502306 від 05 грудня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) у зв’язку з невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на 103 570,82 грн.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Згідно з абзацом 26 частини 1 статті 2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Положення) передбачено, що каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до пункту 4.1 Положення (z0040-05) з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній.

Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, під час проведення перевірки оптового складу позивача в скриньці реєстратора розрахункових операцій грошові кошти були відсутні. Виявлена сума грошових коштів в розмірі 103 570,82 грн. знаходилась поза межами реєстратора розрахункових операцій, але в приміщенні каси.

Зазначену суму, як встановлено Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом, передано позивачу громадянином ОСОБА_4 відповідно до умов договору комісії № 137 від 17 вересня 2007 року для закупівлі обумовленого додатком № 1 до цього договору товару.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 21 вересня 2009 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .