Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року

у справі № 11/183

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс"

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмакс"(далі –позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі –відповідач) про скасування рішення № 0000662303 від 12 лютого 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2008 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року та прийняття нового рішення –про задоволення позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено перевірку господарської одиниці (склад-магазин) Запорізької філії ТОВ "Будмакс"щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 26510049/2303 від 31 січня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000662303 від 12 лютого 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 59 199,15 грн.

Перевіркою встановлено порушення філією пункту 13 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Закон № 265/95-ВР (265/95-ВР) ) у зв’язку з невідповідністю суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на 11 839,83 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до абзацу 26 статті 2 Закону № 265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Згідно з пунктом 13 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Положення) передбачено, що касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов’язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку; оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 3.2 Положення (z0040-05) касові операції, що проводяться відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , оформляються згідно з вимогами цього Закону (265/95-ВР) .

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт знаходження на місці розрахунків готівкових коштів в розмірі 82 192, 68 грн. підтверджується додатком до акту перевірки (опис наявності готівки на місці проведення розрахунків). В свою чергу, сума коштів згідно денного звіту реєстратора розрахункових операцій становить 70 352,85 грн.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмакс" відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .