К/9991/18482/11-С Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування - 16.02.2012 Прийняття

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позов задоволено: скасовано як протиправне податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (СДПІ у м. Миколаєві) від 20.07.2010 № 00001240/0 про зменшення в податковому обліку ТОВ "Нібулон"сум бюджетного відшкодування, задекларованих за лютий, березень, квітень, травень 2010 року, на загальну суму 13441669,49 грн.

Судові рішення вмотивовані висновком судів першої та апеляційної інстанції про відсутність у контролюючого органу законних підстав для зменшення задекларованих позивачем сум бюджетного відшкодування за вказані звітні податкові періоду з посиланням на підтвердження останнім у судовому процесі факту здійснення розрахунків з постачальниками зерна ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "Стар Агро-М", ТОВ "Аквілон-Юг"та ПП "Анкор Агро Плюс", на підставі податкових накладних, за якими позивач включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених в ціні придбання зерна; наявності у цих суб’єктів підприємницької діяльності цивільної правоздатності та статусу платника податку на прибуток на дати здійснення поставок; підтвердження податковим органом правильності ведення позивачем податкового обліку з податку на додану вартість за ці звітні податкові періоди за результатами попередніх документальних перевірок; відсутності в правовому регулюванні порядку відшкодування платнику податку на додану вартість суми надмірно сплаченого податку вимоги щодо сплати податку до бюджету іншими платниками податку –постачальниками товарів (послуг).

У касаційних скаргах СДПІ у м. Миколаєві та заступник прокурора Миколаївської області просять скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, доводячи порушення судами попередніх інстанцій підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"( Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), статті 159 КАС України.

Заперечуючи проти касаційних скарг, ТОВ "Нібулон"просить залишити скарги без задоволення як безпідставні.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення в податковому обліку ТОВ "Нібулон"з податку на додану вартість за лютий, березень, квітень, травень 2010 року задекларованих сум бюджетного відшкодування на 355814,17 грн., 594261,82 грн., 3234169,45 грн. та 9257424,05 грн. відповідно (загальна сума 13441669,49 грн.) став висновок контролюючого органу, викладений в акті про результати невиїзної документальної перевірки від 20.07.2010 № 737/40/14291113, про завищення товариством сум податкового кредиту, задекларованих за січень, лютий, березень, квітень 2008 року, на загальну суму 15063452,65 грн., у тому числі за податковими накладними ТОВ "Судносервіс"на 8366944,33 грн., ТОВ "Шторм"- на 359427,84 грн., ТОВ "Холес Трейд"- на 1922354,18 грн., ТОВ "Стар Агро-М" - на 2562176,52 грн., ТОВ "Аквілон-Юг"- на 229356,04 грн. та ПП "Анкор Агро Плюс"- на 1623193,74 грн. Такий висновок контролюючого органу обґрунтований посиланням на встановлені під час зустрічних перевірок зазначених суб’єктів підприємницької діяльності та їх контрагентів –постачальників зерна по ланцюгу поставок до позивача –факти відсутності у цих суб’єктів виробничих активів (у тому числі складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів (персоналу), які б давали можливість реально здійснювати господарську діяльність, зокрема поставки зернових в такому обсязі.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником –платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов’язань з ПДВ та/або зменшення сум бюджетного відшкодування з цього податку.

Обов’язкове встановлення факту поставки як підстави для включення сум ПДВ, вказаних в податкових деклараціях, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор"до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Разом з тим, факт поставки позивачу зазначеними постачальниками зерна, суми ПДВ в ціні за яке позивач включив до податкового кредиту в податкових деклараціях за січень –квітень 2008 року, не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність зменшення в податковому обліку позивача сум бюджетного відшкодування, заявлених до отримання, СДПІ в судовому процесі зазначала на встановлені в ході зустрічних перевірок ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "Стар Агро-М", ТОВ "Аквілон-Юг"та ПП "Анкор Агро Плюс"факти, які виключають реальність поставок зерна цими підприємствами позивачу. Так, СДПІ вказувала на те, що як ці постачальники, так і їхні контрагенти є посередниками в ланцюгу поставок до позивача і що по жодному із цих ланцюгів не встановлено джерело походження зерна з огляду на такі обставини, як відсутність постачальника за юридичною адресою та приховування його засновниками місця їх фактичного знаходження; постачальники пов’язані між собою спільністю ведення справ, здійсненням зворотних операцій з купівлі-продажу зерна, не мають виробничих активів та трудових резервів для систематичного здійснення поставок зерна в таких обсягах.

На підтвердження цих обставин СДПІ надала суду акти зустрічних перевірок вказаних суб’єктів підприємницької діяльності, копії яких приєднані до справи (а.с. 182-250, т. 40), яким однак, ні судом першої, ані судом апеляційної інстанції в порушення вимог статті 86 КАС України не було дано будь-якої оцінки. Разом з тим, як свідчить акт про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ "Судносервіс", складений ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва, в січні –квітні 2010 року його постачальниками були ПП "Антарес М", ПВКП "Укрсплав", ПП "Бермет", ПП "Октавія А". При цьому згідно документального оформлення схема поставки була така: ТОВ "Судносервіс" поставляв зерно ПП "Аграрник", ПП "Аграрник"- ПВКП "Укрсплав", а ПВКП "Укрсплав"- ТОВ "Судносервіс". Будь-яких пояснень щодо економічної обґрунтованості таких операцій, коли продавець і покупець фактично співпадали в одній особі, директор ТОВ "Судносервіс"не надав.

ПП "Антарес М"орендує приміщення у ТОВ "Судносервіс", а документи бухгалтерського обліку підприємства знаходяться у ПП "Октавія А"; операції між ПП "Антарес М"та ТОВ "Судносервіс"мають бартерний характер, документи на підтвердження транспортування зерна відсутні (а.с. 183, т. 40).

Одночасно ПП "Антарес М", ПП "Аграрник", ПП "Октавія А"виступають постачальниками ПВКП "Укрсплав". У цих підприємств відсутні виробничо-складські приміщення, виробничі активи, засоби для транспортування, інше майно; згідно наданих до податкового органу розрахунків комунального податку кількість працівників в цих підприємствах не перевищує 4 осіб. Ще один постачальник ПП "Колалрз"під час перевірки не надав документів на поставку чи транспортування зернових ПВКП "Укрсплав", а постачальник ПП "Ауренія"не подає податкову звітність з податку на прибуток з податкового періоду, на який припадає дата його державної реєстрації. При цьому щодо його постачальника ПП "Ам-Рест"досудовим слідством, яке проводить слідчий прокуратури Голосіївського району м. Києва встановлено, що це підприємство створено з метою сприяння іншим особам в незаконній мінімізації податкових зобов’язань, штучного формування податкового кредиту, переведення коштів у готівку та розкрадання бюджетних коштів у великих розмірах (а.с. 188, 189, т.40). Не встановлено матеріально-технічних, трудових ресурсів, об’єктивно необхідних для здійснення поставок зерна, і у такого постачальника ПВКП "Укрсплав", як ПП "Кикамис"(а.с. 219, т.40).

До справи приєднані також акт від 23.03.2011, складений ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області, про відсутність ТОВ "Шторм"за юридичною адресою (село Красносілка Комінтернівського району, об’єднання садоводів "Степове", вулиця 29-та, № 587) (а.с.252, т.40). У судовому процесі СДПІ зазначала, що за адресою, вказаною цим товариством як адреса фактичного знаходження ( Французький бульвар, 11-А в м. Одесі), розташована Центральна міська дитяча бібліотека; засновник товариства громадянин ОСОБА_3 приховує своє місце знаходження, проти нього порушено кримінальну справу за статтею 212 частина 2 Кримінального кодексу України (2341-14) ; товариство податки не сплачує (а.с. 31, т. 1).

Наведеним доводам СДПІ щодо відсутності у постачальників зернових в ланцюгу поставок до позивача реальних можливостей на здійснення операцій з поставки суди попередніх інстанцій оцінки не дали, тоді як обставини, на які посилається податковий орган входять до предмету доказування у справі.

Висновок судів, що право платника податку на податковий кредит та на отримання бюджетного відшкодування сум надмірно сплаченого податку не залежить від виконання податкового обов’язку іншими платниками –постачальниками товарів (послуг), відповідає правовому регулюванню, встановленому статтею 7 Закону № 168/97-ВР. Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності його контрагента, що полягає в незаконній мінімізації податкових зобов’язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення податкового кредиту, або у разі коли платник діяв без належної обачності стосовно вибору свого контрагента при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, підстави для визнання за таким платником права на бюджетне відшкодування відсутні.

При цьому свідчити про обізнаність платника податку щодо протиправної діяльності контрагентів або те, що він діяв без належної обачності, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку.

Відтак, доводи СДПІ підлягали ретельній перевірці з дослідженням всіх обставин, які стосуються факту поставки кожним із суб’єктів господарської діяльності, задіяним у ланцюгу поставок зернових до позивача.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об’єктивно відтворюють господарські операції, що є об’єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов’язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов’язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов’язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов’язку.

Обов’язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з’ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

З цією метою суду слід було, зокрема витребувати і дослідити в судовому процесі матеріали зустрічних перевірок, кримінальної справи, на яку посилалась СДПІ і в якій можуть бути докази тих обставин, які суд мав встановити (а.с. 59).

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичного постачання позивачу зерна ТОВ "Судносервіс", ТОВ "Шторм", ТОВ "Холес Трейд", ТОВ "Стар Агро-М", ТОВ "Аквілон-Юг"та ПП "Анкор Агро Плюс" в січні –квітні 2008 року, суми ПДВ в ціні якого включені в податковому обліку до сум податкового кредиту, для чого в разі необхідності зобов’язати сторони надати докази, яких не буде вистачать для з’ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2 та 4 ст. 227, ст.ст. 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві та заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково; скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011; справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.