Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009

у справі № 2а-7717/08/2/0170

за позовом Красноперекопського відкритого акціонерного товариства "Бром"

до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції

в Автономній Республіці Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Красноперекопське відкрите акціонерне товариство "Бром" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2009 постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2007 року та складено акт №1309/23-4/05444552/207 від 10.11.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000212304/0 від 17.11.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2007 року в сумі 70814 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємства, які поставили товарно-матеріальні цінності контрагенту позивача, не сплатили до бюджету податок на додану вартість по операціям купівлі-продажу цього товару, ПП "Фай-Тех-Сервіс", яке було постачальником товарів ПВКП "Оксамит" (продавцю, який надав позивачу податкові накладні) визнано банкрутом за ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2007, дата зняття з обліку 30.08.2007.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону (168/97-ВР) ), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Законодавство передбачає єдину умову виникнення у платника податків права на бюджетне відшкодування, це - фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів постачальникам таких товарів.

Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 2а-7717/08/2/0170 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2009 у справі № 2а-7717/08/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .