Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого Конюшка К.В.

суддів: Гончар Л.Я., Гордійчук М.П.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року

у справі № 2-а-150/2009

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації

про зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Костопільської районної державної адміністрації про зобов’язання провести нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 20.10.2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача та зобов’язано його здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року постанову Костопільського районного суду Рівненської області від 20.10.2009 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення названим судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 і має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України від 21.11.1992 року №2811-ХІІ "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"(далі - Закон України від 21.11.1992 року №2811-ХІІ (2811-12) ).

Розмір вказаної допомоги визначений статтею 15 Закону України від 21.11.1992 року № 2811-ХІІ, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.

Дію вказаної статті було зупинено на 2007 рік згідно із Законом України від 19.12.2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) (далі - Закон України від 19.12.2006 року № 489-V (489-16) ).

Статтею 56 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V визначено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку –у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (v0a6p710-07) було визнано неконституційним положення вказаної статті Закону України від 19.12.2006 року №489-V (489-16) .

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач мав право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, який дорівнює прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років.

Проте, як у суді першої так і у суді апеляційної інстанцій відповідач наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем річного строку звернення до адміністративного суду за захистом порушеного права.

За вищевказаних обставин та враховуючи приписи статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в позові у зв’язку з пропуском позивачем річного строку звернення до суду за захистом порушеного права.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2011 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України (2747-15) .