Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Гордійчук М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області на постанову Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року у справі за позовом ПП ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання правомірних дій і скасування постанови, -

ПП ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті м. Києва про визнання правомірних дій і скасування постанови.

Постановою Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року позов задоволено.

У поданій касаційній скарзі Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове рішення, про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, державними інспекторами Територіального управління Головатотрансінспекції у Рівненській області на підставі завдання на перевірку від 03.05.2007 р. №03205 на 130 км автодороги Устилуг –Луцьк - Рівне 4 травня 2007 р. проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Івеко, що належить ОСОБА_3, під керуванням водія ОСОБА_4. Згідно акту перевірки від 04.05.2007 р. було встановлено, що водій здійснював перевезення вантажів згідно видаткової накладної №РН-000026 від 03.05.2007 р., на договірних умовах без ліцензійної картки.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов прийшли до висновку, що при винесенні оскаржуваного рішення не було встановлено факту правопорушення та застосовано фінансову санкцію до особи, яка не є суб’єктом автомобільних перевезень. Окрім вказаного, суд встановив, що постанова територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області про застосування фінансових санкцій №027882 від 06.06.2007 року прийнята без встановлення всіх обставин справи, з порушенням Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) .

Разом з тим, з вказаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Законом України від 05.04.2001, № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (2344-14) визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону (в т.ч. ліцензії) штрафна санкція застосовуєть до автомобільних перевізників.

При цьому згідно цього Закону (2344-14) , автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; а вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Судом першої інстації встановлено, що в підтвердження виявленого порушення Готовавтотрансінспекція посилалася на накладну №РН-000026 від 03.05.2007р. за якою постачальником вантажу, що перевозився - вікон в кількості 30шт. значиться ТзОВ "3К", а одержувач "Волиньзовнішторгхліб" та відсутність ліцензійної картки.

Статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт"встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред’являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи. на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення. Документами для регулярних перевезень для водія автобуса є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень) інші документи, передбачені законодавством України.

Абзацем 2 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт"за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ПП ОСОБА_3 є автомобільним перевізником, як власник транспортного засобу, тому що на належному їй автомобілі водій ОСОБА_4. здійснював перевезення вантажу згідно видаткової накладної №РН-000026 від 03.05.2007 р., на договірних умовах без належно оформлених документів - ліцензійної картки.

Зважуючи на те, що по справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно і правильно, але допущена помилка при застосуванні норм матеріального права –оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Волинській області задовольнити.

Постанову Господарського суду Волинської області від 21 жовтня 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ПП ОСОБА_3 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання правомірних дій і скасування постанови відмовити.

постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.