Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

секретар судового засідання Шевченко Ю.В.,

за участю представника Одеського училища професійної підготовки працівників міліції –Ізбаша А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5

на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі –ГУ МВС) України в Одеській області, Одеського училища професійної підготовки працівників міліції Міністерства внутрішніх справ (далі –ОУПППМ МВС) України в Одеській області, Військово-лікарської комісії при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ (далі –ВЛК при УМВС) України в Одеській області про скасування наказу, поновлення на роботі, внесення змін до документів, стягнення матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди,

У червні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про скасування наказу, поновлення на роботі та відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Позивач зазначав, що працював на посаді викладача в Одеському училища професійної підготовки працівників міліції МВС України в Одеській області і 29 липня 2005 року звернувся до посадових осіб училища з рапортом про надання чергової відпустки за 2005 рік, проте відпустка йому не надана. З листопада 2005 року позивач неодноразово хворів, тому 22 грудня 2005 року повторно звернувся з рапортом про надання відпустки за 2005 рік для проведення подальшого обстеження та лікування, проте 03 січня 2006 року відповідач відмовив у наданні відпустки та направив його на військово-лікарняне обстеження, з висновками якого він не погодився. Наказом начальника ГУ МВС в Одеській області від 15 листопада 2006 року №536 о\с ОСОБА_5 звільнено у запас за пунктом 64 "б"(через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (114-91-п) , затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114). Вважаючи дії відповідача незаконними, просив скасувати наказ про звільнення, поновити його на посаді, внести зміни до документів, стягнути компенсацію за невикористану відпустку, стягнути матеріальні збитки в сумі 200 грн та на відшкодування моральної шкоди 50000,00 грн.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2007 року, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2009 року, ОСОБА_5 відмовлено у задоволені позовних вимог.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, не враховано положення статті 10 Закону України "Про відпустки". Вказує на неповне з’ясування судами обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Крім того зазначає, що під час розгляду справи не здійснювалась фіксація процесу технічними засобами.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що з 1988 року ОСОБА_5 проходив службу в органах внутрішніх справ, а з грудня 1999 року працював на посаді викладача Одеського училища професійної підготовки працівників міліції Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Протягом 2005 року позивач хворів та перебував на лікуванні більше ніж 80 днів.

03 січня 2006 року ОСОБА_5 направлено на медобстеження військово –лікарською комісією для визначення придатності до подальшої служби в органах внутрішніх справ. Висновком ВЛК УМВС України в Одеській області від 16 січня 2006 року №32/2 позивача визнано обмежено придатним до військової служби (а. с. 72).

У зв’язку з тим, що ОСОБА_5 просив переглянути зазначений висновок ВЛК, 09 березня 2006 року його повторно направлено на обстеження в стаціонарних умовах лікарні УМВС з подальшим направленням до Центральної військово-лікарської комісії УМВС України. Проте, на госпіталізацію ОСОБА_5 не з’явився та 10 березня 2006 року подав рапорт, в якому зазначав про незгоду з висновками ВЛК від 16 січня 2006 року №32/2 та відмовився від повторного проходження медичного обстеження.

З матеріалів справи видно, що у зв’язку з тривалим перебуванням ОСОБА_5 на лікуванні з січня по серпень 2006 року його направлено на військово-лікарську комісію для визначення придатності до служби в органах МВС. Відповідно до висновку ВЛК УМВС України в Одеській області від 25 вересня 2006 року №1086/2 позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Наказом ОУПППМ МВС України в Одеській області від 05 жовтня 2006 року № 68 о\с ОСОБА_5 надано чергову відпустку за 2005 рік з 02 жовтня 2006 року по 10 листопада 2006 року згідно рапорту від 28 вересня 2006 року, а з 16 листопада 2006 року звільнено у запас Збройних Сил за пунктом 64 "б"(через хворобу) Положення № 114 (114-91-п) .

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про міліцію"порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 8 пункту 8 Положення № 114 (114-91-п) дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться за станом здоров'я - відповідно до висновків військово-лікарської комісії.

Пункт 64 Положення (114-91-п) передбачає виключний перелік підстав за яких особи середнього, старшого і вищого начальницького складу можуть звільнитися зі служби в запас (з постановкою на військовий облік). Звільнення зазначених осіб можливе як за ініціативою працівника правоохоронних органів, так і за ініціативою органів внутрішніх справ.

Пунктом 64 "ж"Положення № 114 (114-91-п) передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

З огляду на зазначені норми, висновок військово-лікарської комісії є підставою для дострокового звільнення зі служби за ініціативою органу внутрішніх справ.

Судами встановлено, що у 2005 -2006 році позивач тривалий час перебував на лікуванні, зокрема протягом 2005 року більш як 80 дні, а за перше півріччя 2006 року –більш ніж 70 днів.

Таким чином, ОСОБА_5 неодноразово проходив військово-лікарську комісію для визначення придатності до служби в органах МВС, висновками якої 16 січня 2006 року його визнано обмежено придатним до військової служби, а 25 вересня 2006 року - непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Вирішуючи спір, суди дійшли обґрунтованого висновку, що звільняючи позивача, суб’єкт владних повноважень діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений відповідними нормативними актами.

Доводи позивача про те, що його незаконно не направлено до Центральної військово-лікарської комісії МВС України в Одеській області, не спростовують висновків судів. Відповідно до пункту 2.6. Положення про діяльність військово-лікарської комісії, затвердженого наказом МВС України від 06 лютого 2001року N 85 (z0164-01) та Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС, (далі –Положення про діяльність ВЛК) при незгоді особи, яка пройшла медичний огляд, з рішенням ВЛК, може бути проведено повторний медичний огляд у вищій за статусом ВЛК або додаткове обстеження і повторний медичний огляд у цій самій ВЛК. Таким чином, направлення до Центральної військово-лікарської комісії МВС України в Одеській області є правом, а не обов’язком керівництва органу внутрішніх справ.

Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ регулюється Положенням № 114 (114-91-п) , розділом VI якого визначений порядок надання відпусток для осіб середнього начальницького складу органів внутрішніх справ України з урахуванням особливості проходження служби в цих органах.

Враховуючи, що порядок надання відпусток цим особам встановлено спеціальним законодавством, положення Закону України "Про відпустки" (504/96-ВР) на спірні правовідносини не поширюються.

Судами встановлено, що позивачу надано чергову відпустку за 2005 рік згідно його рапорту з 02 жовтня 2006 року по 10 листопада 2006 року. Тому суди правильно вважали, що права позивача не порушені.

Враховуючи, що вимоги про внесення змін до документів, стягнення компенсації та відшкодування матеріальної та моральної шкоди є похідними від вимог про поновлення на роботі, позовні вимоги ОСОБА_5 у цій частині також задоволенню не підлягали.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування ухвалених судових рішень колегія суддів не вбачає.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 11 жовтня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.