Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е.,

Федорова М.О.,

Степашка О.І.,

розглянула в порядку попереднього судового засідання касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Холдинг"до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, –

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега Холдинг"звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0005832309/09 від 11.09.2009.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вега-Холдінг"в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Фірма Міленіум"за квітень, травень 2009 року, на підставі чого, складено акт від 31.08.2009 № 1565/23-09/32826642.

Актом перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п.п. 7.2.3., 7.2.4, 7.2.6. п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого, підприємством, занижено податок на додану вартість на загальну суму 92380,00грн. На підставі висновків, викладених в акті, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005832309/0, яким позивачеві винесено податкове зобов'язання в розмірі 137 848,00грн., в тому числі за основним платежем 92 380,00грн., штрафні (фінансові) санкції 45 468,00грн.

Рішення судів попередніх інстанцій, про задоволення позовних вимог, мотивовані тим, що податковий орган під час здійснення перевірки прийшов до хибного висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 166808,57грн., а тому податкове повідомлення-рішення № 0005832309/0 від 11.09.2009 підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Відмова платникові, в одержанні податкової вигоди, у вигляді права на зменшення податкових зобов'язань, з підстав несвоєчасного надання платникові податкових накладних постачальником товару не може бути визнана правомірною.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (168/97-ВР) .

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

В даному випадку, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам пп.. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками суду, що відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 –229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, –

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.