Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Шкляр А.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2008

у справі №А27/149-07

за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровськ

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"(далі по тексту –позивач, ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі по тексту –відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від від 24.07.2006 №0001558822/0, від 05.10.2006 №0001558822/1/23908, від 07.12.2006 №0001558822/2/31111, від 16.02.2007 №0001558822/3/51071, від 17.08.2006 №0001568822/0/19649, від 05.10.2006 №0001568822/1/23909, від 07.12.2006 №0001568822/2/31109, від 16.02.2007 №0001568822/3/5105.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2007 позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 скасовано постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2007 та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 та залишити в силі постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2007, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем були проведені виїзні позапланові перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період березень, квітень, травень 2006 року, за результатами яких складено акти перевірки від 13.07.2006 № 252-08-03/2-00374385 та від 10.08.2006 №285-08-03/2-00374385.

В актах перевірки зазначено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення суми податкового кредиту в березні 2006 року на 156991,00 грн. та в квітні 2006 року на 233687 грн., що складає суму податку на додану вартість, сплачену в складі вартості послуг з передпродажної підготовки продукції, виробленої позивачем, в мережі роздрібної торгівлі. За висновком контролюючого органу ці послуги знаходяться поза межами господарської діяльності ЗАТ "Дніпропетровський олійноекстракційний завод", а є господарською діяльністю дистриб’ютора (покупця), оскільки згідно з умовами дистриб’юторської угоди від 01.10.2005, укладеної між позивачем та ТОВ "Торгівельна фірма "Продсервіс", право власності на товар (продукцію) переходить від позивача до дистриб’ютора з моменту доставки його на склад останнього.

На підставі висновків акту перевірки від 13.07.2006 № 252-08-03/2-00374385 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.07.2006 №0001558822/0, від 05.10.2006 №0001558822/1/23908, від 07.12.2006 №00015558822/2/31111, від 16.02.2007 №0001558822/3/51071, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у квітні 2006 року в розмірі 156991 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 10.08.2006 №285-08-03/2-00374385 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.08.2006 №0001568822/0/19649, від 05.10.2006 №0001568822/1/23909, від 07.12.2006 №0001568822/2/31109, від 16.02.2007 №0001568822/3/5105, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у травні 2006 року в розмірі 233687 грн.

Судами встановлено, що позивач є виробником соняшникової рафінованої олії торгівельних марок "Олейна", "Золота краплинка", яка реалізується через мережу дистриб’юторів.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що витрати, пов’язані з реалізацією товару через дистриб’ютора іншим покупцям, є витратами, які пов’язані з господарською діяльністю дистриб’ютора, відповідні витрати позивача є безповоротною фінансовою допомогою і, як наслідок, позивачу обґрунтовано зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 пунктом 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Виходячи із змісту пункту 1.32 статті 1 цього Закону неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що дистриб’юторська угода спрямована на забезпечення попиту на продукцію позивача, просування її на ринку, а тому спрямована на забезпечення отримання в майбутньому доходів по його виробництву. Оскільки характер витрат позивача на придбання послуг з передпродажної підготовки та послуг з інтенсифікації продаж як таких, що пов‘язані з власною господарською діяльністю позивача, що відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств'є визначальною ознакою витрат як валових, відповідачем не заперечувався, має місце юридичний факт, з яким підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"пов‘язує виникнення у платника податку права на податковий кредит. Суд першої інстанції правильно визнав відповідність зазначеній нормі права дій позивача по формуванню податкового кредиту в березні 2006 року –156991 грн. і квітні 2006 року –233687 грн.

Виходячи з викладеного, постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2007 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства і скасована постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 помилково.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 та залишення в силі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2007.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстракційний завод"задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2008 скасувати, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2007 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .