Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.

Суддів: Гордійчук М.П.

Конюшка К.В.

при секретарі : Домбровському І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто плюс ЛТД" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто плюс ЛТД" до Виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради про визнання недійсним рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто плюс ЛТД" звернулося до суду з позовом до Виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради про визнання недійсним рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішення Виконавчого комітету Київської районної в м. Донецьку ради №328 від 14.08.2007 року "Про оформлення права власності на будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр. Панфілова, 256"прийняте на підставі визнаного судом недійсного договору купівлі-продажу. Позивач просив суд визнати недійсними вищезазначене рішення відповідача.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 10 листопада 2008 року позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року апеляційна скарга ПП "Авто студія"задоволена, постанова Київського районного суду м. Донецька від 10 листопада 2008 року скасована. У задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто плюс ЛТД", з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що підставою для оскаржуваного рішення про оформлення права власності на будівлю станції технічного обслуговування автомобілів був договір купівлі-продажу незавершеного будівництва цієї будівлі від 29.05.2003 року, який рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2008 року визнаний недійсним. Приватне підприємство "Автостудія"м.Донецьк було зобов’язано повернути ТзОВ "Авто плюс ЛТД" отриманий за договором об’єкт, а ТзОВ "Авто плюс ЛТД"зобов’язано повернути ПП "Автостудія"отримані за договором грошові кошти.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, дійшов висновку про законність рішення виконавчого комітету на момент його прийняття, оскільки перешкод для реєстрації права власності не існувало. Рішення суду про визнання правочину, на підставі якого приймалося рішення про реєстрацію права власності може бути, на думку апеляційного суду, підставою для скасування останнього. Відсутність у суду апеляційної інстанції права на вихід за межі позовних вимог та зміни способу захисту позбавляє його можливості прийняти рішення про скасування оспорюваного акту індивідуальної дії.

Висновок суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Це правило застосовується і до реєстрації права власності, яке фактично не виникло на підставі недійсного договору. Те, що виконавчий комітет Київської районної у м. Донецьку ради при прийнятті рішення № 328 від 14 серпня 2007 року діяв відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно ( затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) ) не тягне обов’язкової правомірності цього рішення за умови відсутності підстав для його прийняття, встановленої у подальшому рішенням суду від 20.05.2008 року.

Згідно з п.1 ч.4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що скасування акту є наслідком визнання його неправомірним, а не окремим способом захисту порушеного права.

Таким чином, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Донецьку ради при прийнятті рішення № 328 від 14 серпня 2007 року Київської районної у м. Донецьку ради № 328 від 14 серпня 2007 року підлягало визнанню неправомірним та скасуванню.

Рішення суду першої інстанції про визнання акта суб’єкта владних повноважень недійсним, а не визнання його неправомірним і скасування не тягне за собою невірності цього судового рішення по суті.

Рішення суду першої інстанції про визнання акта суб’єкта владних повноважень недійсним, а не визнання його неправомірним і скасування не тягне за собою невірності цього судового рішення по суті.

Відповідно до ст.. 226 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

На підставі викладеного та керуючись ст.., ст.. 220, 221, 226, 231 КАС України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто плюс ЛТД"задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2009 року скасувати, а постанову Київського районного суду м. Донецька від 10 листопада 2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України у строки, з підстав та порядку, визначених статтями 235- 239-1 КАС України.