Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2009 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області і про стягнення недоплаченої допомоги,

У квітні 2009 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом до відповідача. Уточнивши позовні вимоги просила зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з листопада 2007 року по січень 2009 року.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2009 року позов задоволено. Визнано незаконними дії відповідача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 недоотриману допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а саме за 2007 рік 2983 грн. 76 коп., за 2008 рік 9819 грн. 64 коп., а всього на загальну суму 12803 грн. 40 грн. та 1531 грн. 05 коп. індексації.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату на користь позивачки грошової допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, передбаченої ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми"за період з 1 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року, з урахуванням індексу інфляції та проведених у цей період виплат. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачка має на утриманні дитину, ІНФОРМАЦІЯ_1, та має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми", яка протягом 2007 року проводилася в меншому розмірі, ніж передбачено законом.

Статтею 13 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

Статтею 14 вказаного Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" (2811-12) передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.

Відповідно до вимог частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", було встановлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (2240-14) здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років становив: з 1 січня - 434 грн., з 1 квітня - 463 грн., з 1 жовтня - 470 грн.

Пунктом 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію частини 1 статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім’ям з дітьми" зупинено на 2007 рік. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року (v0a6p710-07) (справа про соціальні гарантії громадян) положення абзацу третього частини другої статті 56 та пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнані неконституційними.

Таким чином, з 9 липня 2007 року вихідним критерієм обрахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виступав встановлений законом прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років.

Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" передбачено розмір прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років у таких розмірах: з 01 січня –526,00 гривень, з 01 квітня –538,00 гривень, з 01 липня –540,00 гривень, та з 01 жовтня –557,00 гривень.

Проте вказаним законом частина перша статті 15 та пункт 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) були змінені. Так, згідно нової редакції частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

У відповідності до змін, внесених до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) , допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1 січня 2008 року надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

При цьому, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) положення пункту 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) щодо внесення змін до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (2811-12) не визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

Отже, у 2008 році відповідач при здійсненні виплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку діяв відповідно до чинного на той час законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його дій неправомірними і, як наслідок, покладення на нього обов’язку здійснити виплату певних сум.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 за період з 1 листопада 2007 року по 31 грудня 2008 року, а відтак правильно скасував постанову суду першої інстанції. Тому вимоги відповідача про скасування вже скасованої постанови Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 травня 2009 року є безпідставними.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2011 року –без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.