Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії,

У вересні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою про зобов’язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії. Зазначив, що є військовим пенсіонером, має статус інваліда війни 2 групи та відповідно до положень статей 15, 25 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб"має право на підвищення до пенсії в розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2008 року. Проте зазначена доплата до пенсії проводиться у розмірі, що не відповідає вимогам Закону (2262-12) . Посилаючись на відмову проводити нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії, просив зобов’язати відповідача провести перерахунок доплати до пенсії з 01 січня 2008 року у розмірі 350 % мінімальної пенсії за віком.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права, зокрема, неправильно застосовані положення Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) та Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" (3551-12) .

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 з 13 грудня 2007 року ОСОБА_4 має статус інваліда 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Позивачу призначено пенсію по інвалідності на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (2262-12) .

Згідно із статтею 15 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) , які є ветеранами війни, та особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , пенсії за вислугу років підвищуються в таких розмірах: на 400 % мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 1 групи; на 350 % мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 2 групи; на 200 % мінімальної пенсії за віком –інвалідам війни 3 групи; на 150 % мінімальної пенсії за віком - учасникам бойових дій, членам сімей, зазначеним у пункті 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту2, а також дружинам (чоловікам) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, які не одружилися вдруге.

Відповідно до пункту "б"статті 25 зазначеного Закону №2262-ХІІ (2262-12) пенсії по інвалідності підвищувались на 350 % мінімальної пенсії за віком інвалідам війни 2 групи.

Зазначені норми закону діяли до 29 квітня 2006 року та втратили чинність згідно із Законом України № 3591-ІХ від 04 квітня 2006 року (3591-15) , яким внесено зміни до статті 15 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ та викладено її в наступній редакції: "Особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом (2262-12) і які є ветеранами війни, та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) , пенсії за вислугу років підвищуються в порядку і на умовах, передбачених зазначеним Законом (3551-12) ".

Враховуючи те, що статус інваліда 2 групи позивач отримав 13 січня 2007 року, положення статей 15, 25 Закону №2262-ХІІ в редакції, що діяла до 29 квітня 2006 року на нього не поширюється.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції правильно вважають, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними не було.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.