Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2011року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2011 року у справі № 2а-15875/10/4/0170 за позовом Кримського басейнового управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству до Контрольно-ревізійного управління в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим про визнання протиправною та скасування вимоги, -

У грудні 2010 року Кримське басейнове управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству звернулося в суд з позовом до Контрольно-ревізійного управління в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим про визнання протиправною та скасування вимоги №22-14/2198 від 04.10.10 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що, що фонд преміювання по кошторису спеціального фонду за КЕКВ 1110 на 2008-2010 роки запланований для виплати премії за спеціальною системою преміювання, з метою матеріального заохочення працівників у збільшенні обсягів платних послуг, розмір премії запланований у процентах від суми коштів по спеціальному фонду, спрямованих на покриття видатків по КЕКВ 5000, 2110, 2130 і не залежить від розміру основної заробітної плати, як визначив відповідач, а нарахуванням та сплата заробітної плати за сумісництвом завідуючому господарством на загальну суму 501,59 проводилося за фактично відпрацьований час і вказана посада не відноситься до посад щодо заборони займатися сумісницькою діяльністю.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21 квітня 2011року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2011 року заявлений позов задоволений частково. Визнані протиправними та скасовані пункти 2 і 3 вимоги Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в АР Крим, викладених у листі №22-14/2198 від 04.10.2010 року.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями Контрольно-ревізійне управління в Автономній Республіці Крим звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та закрити провадження по справі з тих підстав, що Контрольно-ревізійного відділу в м. Сімферополі і Сімферопольському районі не являється юридичною особою.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача проведена планова документальна ревізія фінансово-господарської діяльності Кримського басейнового управління водних ресурсів за період з 01.07.2008 р. по 31.07.2010 р.. За наслідками ревізії складений акт від 16 вересня 2010 року №22-21б/070.

При проведенні ревізії встановлені порушення щодо складання, затвердження та виконання кошторису, внесення змін до нього, штатної дисципліни, оплати праці працівників та нарахувань на заробітну плату, стану ведення бухгалтерського обліку і правильності складання фінансової звітності, зокрема, щодо необґрунтовано запланованого, затвердженого фонду заробітної плати за спеціальним фондом кошторису за КЕКВ 1110 "Оплата праці" на загальну суму 54888,60 грн. та необґрунтованого нарахування і сплати заробітної плати за невідпрацьований час завідуючому господарством на суму 683,26 грн..

На підставі вказаного акту ревізії відповідачем складений і направлений позивачу лист-вимога №22-14/2198 від 04.10.2010 року щодо усунення виявлених ревізією порушень, якою позивача зобов’язано дотримуватися діючого законодавства при формуванні та витрачанні коштів спеціального фонду, згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.2002 року №228 (228-2002-п) "Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання"; розглянути питання щодо складання штатного розпису по спеціальному фонду на працівників, які надають платні послуги та привести у відповідність видачу заробітної плати загального та спеціального фондів по кошторису поточного 2010 року згідно із пунктами 19, 20, 28 Порядку №228 (228-2002-п) ; запропонувати ОСОБА_1 відшкодувати необґрунтовано виплачену заробітну плату за невідпрацьований час у розмірі 501,59 грн., отримати від ОСОБА_1 письмову відповідь на цю пропозицію, у разі повернення коштів відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами у бік зменшення зайвих нарахувань в сумі 181,67 грн.; в іншому випадку вжити до осіб, винних у даному порушенні передбачені законодавством заходи по відшкодуванню шкоди, завданої установі, в порядку та у розмірі, встановленому ст. ст. 130- 136 КЗпП України.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, послалися на ті обставини, що в акті ревізії відповідачем не наведено вимоги якого саме нормативно-правового акту порушені позивачем у зв’язку із відсутністю окремого штатного розпису та табелів обліку робочого часу для планування видатків на виплату премії по спеціальному фонду, завідуючим господарством виплачувалася заробітна плата за сумісництвом (електромеханік ремонтно-ревізійної ділянки по основному місцю роботи) за фактично відпрацьовані години у вихідні дні. Посада завідуючого господарством не віднесена до посади керівника державного підприємства, установи і організації, керівника структурного підрозділу (цеху, відділу, лабораторії тощо) або їхніх заступників, тому обмеження, встановлені п. 4 постанови №245 (245-93-п) до спірних відносин не застосовуються.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного. В решті позовних вимог відмовлено у зв’язку із виконанням позивачем частини вимог.

Згідно матеріалів справи оскаржується законність листа-вимоги №22-14/2198 від 04.10.2010 року.

Суди попередніх інстанцій ґрунтовно дослідили зміст вимог, норми законів, якими регулюються спірні правовідносини та дали їм належну оцінку.

За змістом касаційної скарги не оскаржується застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, а оскаржується порушення норм процесуального права, мотивуючи тим, що відповідач по справі - Контрольно-ревізійне управління в м. Сімферополі і Сімферопольському районі Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим не є юридичною особою, відповідно ст. 48 КАС України не має адміністративно-процесуальної правосуб’єктності, тому не може виступати відповідачем по справі і з цих підстав ставляться вимоги щодо закриття провадження по справі. Відповідно сти.220 КАС України (2747-15) справа переглядається в межах касаційної скарги.

Колегія суддів вважає, що наведені в касаційній скарзі підстави скасування рішень попередніх судів безпідставні та не ґрунтуються на законодавчих нормах.

Відповідно ст. 48 КАС України адміністративна процесуальна правосуб’єктність суб’єктів владних повноважень не залежить від того, чи є вони юридичними особами. В даних спірних правовідносинах відповідач, як орган владних повноважень в межах наданих повноважень провів ревізію та направив позивачу вимогу для усунення порушень законодавства, які підлягають обов’язковому виконанню, тому в даних правовідносинах відповідач, як орган владних повноважень є належним відповідачем по справі.

Згідно ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2011 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.