к/9991/8321/11-с Про визнання картки відмови в митному оформленні недійсною, зобов’язання вчинити дії та стягнення суми надмірно сплаченого податку - 02.02.2012 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2011 року у справі №2а-25281/10/0570 за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об’єднання "Конті"до Східної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання рішення нечинним, картки відмови недійсною, зобов’язання вчинити дії та стягнення суми надмірно сплаченого податку, -

ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті"звернулось до суду із адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправними дії Східної митниці щодо видачі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020616 від 19.11.2009; визнати недійсною Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/9/020616 від 19.11.2009; визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів №700000024/2009/000808/1 від 19.11.2009; стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у загальному розмірі 122 286,13грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2011 року, позов задоволено.

В касаційній скарзі Східна митниця просить скасувати зазначені вище судові рішення як такі, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, як законні та обґрунтовані, без змін.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у Митниці не було підстав для самостійного визначення митної вартості товарів, а документи, надані позивачем для її підтвердження, були достатніми для спростування будь-яких сумнівів у її достовірності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів не погоджується з огляду на нижченаведене.

Судом встановлено, що 19.10.2009 Компанією S.L.", Іспанія (Продавець) та ЗАТ "Виробниче об’єднання "Конті"(Покупець) було укладено контракт № СР-2009. Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 1.3. вищезазначеного контракту Продавець продає, а Покупець купує сировину для кондитерського виробництва, кількість, якість, терміни та умови поставки, ціна товару визначаються специфікаціями, які є невід’ємними частинами даного контракту. Товар –какао масло ("РРР NON-DEO BLOCKS"), у спірних випадках поставлявся на підставі Специфікації № 10 від 10.11.2009 на 20 000 кг., Специфікації № 15 від 13.11.2009 на 20 000 кг, Специфікації № 20 від 13.11.2009 на 20 000 кг.

18.11.2009 позивач подав до митного органу Декларацію митної вартості, в якій була задекларована митна вартість товару какао масла "РРР NON-DEO BLOCKS"за ціною 7 040,00 доларів США за 1000 кг на суму 140 480,00 доларів США.

Відповідно до статті 1 МК України митна декларація –письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Тобто, митна та податкова декларації не є тотожними документами. Так, вантажна митна декларація є підставою для початку митного оформлення товару, який переміщується через державний кордон, та здійснення комплексу заходів контролю з боку митних органів з метою перевірки відомостей, заявлених декларантом у вказаному документі.

Відповідно до статті 1 МК України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Судом встановлено, що на виконання пункту 7 "Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766 (1766-2006-п) , для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта (ЗАТ "Укрсервіс") подав митниці наступні документи:

1) Контракт № СР-2009 від 19.10.2009, укладений з Компанією ACOMAR S.L."як Продавцем, та ЗАТ "ВО "КОНТІ", як Покупцем;

2) Специфікацію № 10 від 10.11.2009 до контракту № СР-2009 від 19.10.2009;

3) Комерційний інвойс № 20091110/СР/10/1 від 10.11.2009;

4) сертифікат про походження товару № 0020231;

5) комерційну пропозицію від 08.10.2009.

Таким чином, позивачем, відповідно до ч.1 ст. 264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на об’єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Проте, митний орган пред’явив вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості. У графі "Для відміток митного органу"ДМВ № 70000005/9 посадовою особою митного органу було зазначено, що у відповідності до п.11 Порядку №1766 (1766-2006-п) , необхідно надання наступні документи:

договір з третіми особами;

розрахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб;

калькуляція фірми-виробника товару;

каталоги, специфікації, прас-листи фірми-виробника;

копію ВМД країни відправлення;

висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, які мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

бухгалтерські документи про оплату товару.

Позивачем витребувані документи надані не були.

Східна митниця відмовила в прийнятті Декларації митної вартості №700000005/9, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/9/020616 від 19.11.2009. В обґрунтування відмови митний посилався на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами п. 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766 (1766-2006-п) .

19.11.2009 декларантом позивача було отримано рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000808/1 від 19.11.2009, яким відділ контролю митної вартості визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 166 200,00 доларів США, тобто за ціною 8310, 00 доларів США за 1 000 кг.

Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259- 273 Митного кодексу України (МК України) та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження"від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (Порядок № 1766).

Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд.

Судами встановлено, що Митницею самостійно визначено митну вартість товару з використанням другого методу.

Колегія суддів вважає обґрунтованим сумнів митного органу щодо достовірності задекларованої митної вартості товару та можливості її визначення з використанням першого методу.

Виходячи з цього, пропозиція Митниці надати додаткові відомості для підтвердження задекларованої митної вартості є доречною та такою, що ґрунтується на вимогах законодавства.

Так, за правилами пункту 11 Порядку № 1766 (1766-2006-п) для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Оскільки позивачем не було надано документів, запитуваних митним органом, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов правильного висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості за ціною контракту, та обґрунтовано застосував другий метод.

Виходячи з викладеного, суди дійшли помилкових висновків про необов’язковість подання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, і, відповідно, про незаконність відмови останньої у митному оформленні товару та самостійного визначення його вартості.

Оскільки судами попередніх інстанцій обставини справи встановлено правильно, але невірно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то зазначена обставина відповідно до ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.