К-24359/08-С Про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - 01.02.2012 Прийняття

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2008, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008, позов задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова № 0000322330/0 від 02.04.2008 в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 286134,62 грн., в тому числі 221117,50 грн. основного платежу та 65017,12 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 02.04.2008 № 0000332330/2 про зменшення бюджетного відшкодування за липень 2007 року у сумі 102263,00 грн. та в частині визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 102263,00 грн. основного платежу та 51131,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення від 02.04.2008 № 0000342330/0 про визначення податкового зобов’язання з податку з реклами в сумі 340,30 грн., в тому числі 0,30 грн. основного платежу та 340,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В решті позову відмовлено.

ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки від 26.03.2008 № 541/23-32235483, яким зафіксовано порушення позивачем вимог:

п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 22.05.1997 № 283/97-ВР, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати на придбання юридичних послуг та консультаційно-інформаційних послуг на підставі низки договорів з фізичними особами-підприємцями. Податковий орган вважає, що понесені позивачем витрати не пов’язані з господарською діяльністю;

п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п.8.1.1 п. 8.1 та п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 22.05.1997 № 283/97-ВР, яке полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат витрати на придбання робіт з установки та підключення зайвих котлів, системи опалення, монтажу системи водопроводу і каналізації на підставі договору з ПП "Пента". Податковий орган вважає, що підприємство не мало права відносити до складу валових витрати понесені витрати з придбання робіт, а повинно було включити такі витрати на збільшення вартості придбаної будівлі, розташованої у с.Черкаська Лозова, вул. Поштова, 34 В, та нараховувати на такі витрати амортизацію;

п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п. 6.1 ст. 6, п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало у заниженні об’єкту оподаткування - обсягу операцій на митній території України, які оподатковуються за ставкою податку на додану вартість 20 %. Податковий орган вважає, що позивач неправомірно застосовував нульову ставку податку на додану вартість до операцій з відвантаження товару на адресу ТОВ "Компанія Авотіні"(Латвія) на підставі відповідної вантажно-митної декларації, оскільки такі операції є наданими на митній території України. Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що у графі 31 ВМД замість виробника товару –ПП "Електромашстан"виробником вказано "Зміївський машинобудівний завод"- філія "Автрамат";

ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори"від 20.05.1993 № 56-93, яке полягало у тому, що позивач не нараховував податок на рекламу від розміру плати за надані послуги з реклами по розміщенню об’яв в пресі та не подавав звітності до податкового органу, що призвело до заниження податку у сумі 0,30 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного придбання позивачем послуг, і, за наявності таких доказів, як договори, акти приймання-здачі робіт та інші первинні документи, які підтверджують факт надання таких послуг, достовірно встановлена реальність здійснення господарських операцій, за наслідками яких та на підставі податкових накладних позивачем сформовано валові витрати.

Позиція податкового органу про придбання позивачем послуг без мети використання їх у господарській діяльності у розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"в ході розгляду справи у судах попередніх інстанцій доказами не підтверджена. Податковим органом не доведено належними доказами того, що позивач придбавав послуги без мети використання у господарській діяльності.

Суд касаційної інстанції знаходить правильною позицію судів про правомірне застосовування позивачем відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"нульової ставки податку на додану вартість до операції з поставки промислового обладнання ТОВ "Компанія Авотіні"(Латвія).

Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією.

Судами ретельно досліджено питання реальності виконання експортної операції, в результаті чого, на підставі такого доказу як належним чином оформлена ВМД, достовірно встановлена обставина про здійснення такої операції. При цьому суди, спростовуючи доводи податкового органу про неналежність ВМД, правильно виходили з того, що Харківською митницею декларація була прийнята та здійснено митне оформлення товару, що підтверджує факт внесення до ВМД усіх необхідних відомостей для митного оформлення товару та надання необхідних документів.

Щодо визначеного позивачеві податкового зобов’язання з податку на рекламу суд касаційної інстанції також знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про неправомірність такого визначення, оскільки останніми було достовірно встановлено, що позивач є рекламодавцем. В силу ж вимог розділу 4 Положення про порядок обчислення та справляння податку на рекламу у м.Харкові, затвердженого рішенням 21 сесії Харківської міської ради 1 скликання від 20.09.1993 "Про впровадження податку на рекламу", обов’язок з утримання такого податку та подання відповідних розрахунків до податкових органів покладається на рекламних агентів, що здійснюють роботи по виготовленню та розміщенню реклами.

Суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати з придбання у ПП "Пента"робіт з установки та підключення зайвих котлів, системи опалення, монтажу системи водопроводу і каналізації на підставі договору з ПП "Пента", оскільки такі витрати в силу вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не включаються до складу валових витрат і на них в силу вимог п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону має нараховуватись амортизація.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2008 –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданої через Вищий адміністративний суд України у порядку, передбаченому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .